Доступний спосіб дотокнутись до історії техніки - володіння вінтажним двоколісним транспортом. І дивна річ: серйозні люди тепер розшукують, реставрують і вигулюють мопеди "Карпати" та "Верховина". Чому ж саме їх?

Про те, для чого прихильники вінтажної техніки розшукують мопеди львівського виробництва, читайте в матеріалі РБК-Україна.

Легкий двоколісний транспорт типу мотовелосипедів, мопедів і мокіків був особливо популярним на території України у 1960-1980-х. Найчастіше це були моделі зі Львова та Риги.

Відповідно, українські продукти несли у назвах карпатський мотив, а прибалтійські вироби так і називались - "Рига". Якоїсь особливої моди на бренди не було, хоча львівські моделі частіше подобались молодим споживачам - за свій більш яскравий дизайн.

Певно, сьогодні слід нагадати, що це був максимально доступний моторний транспорт. Мопеди посідали середнє положення між велосипедом і мотоциклом: мотовелосипед (120 крб) коштував удвічі дорожче велосипеду "Україна" (60 крб), а "Верховина" та більш пізні "Карпати" - порядку 220-240 крб, залежно від двигуна та комплектації.

Цікаво, що "повний хромпакет" здорожчував мопед на 6 карбованців, але за меншу націнку хромованими могла бути лише частина деталей. Дивно, але молодіжна спортивна версія "Карпати Спорт" з піднятими щитком і глушником коштувала так само, як і "цивільний" варіант.

Фото: мопеди замислювалися як дешева альтернатива мотоциклу, але згодом чи не основним покупцем стали підлітки (архівне фото)

Популярність цього транспорту пояснювалась просто: на мопед не треба було ані прав, ані номерів, ані шолома. Його можна було навіть тримати в квартирі - деякі моделі мали спеціальний клапан на пробці бензобака, щоб виключити запах бензину.

Але через умовну надійність мопеди погано підходили для щоденного користування. І на львівських, і на ризьких, і на чехословацьких мопедах Jawa їздили ті, хто потребував персонального транспорту тільки час від часу - дачники, грибники, рибалки, і - підлітки, яким до 16 років не дозволялись мотоциклетні права.

Але навіть попри таку обмежену цільову аудиторію попит був шалений. Тільки "Карпати" (1981-1997 рр.) щороку випускалися тиражом до 140 тисяч примірників - щоправда, це з урахуванням постачань на експорт.

Фото: Львівський мотозавод вчасно відреагував на попит і його моделі отримали молодіжний стайлінг (архівне фото)

У золоті часи мопедного буму саме юні хлопці були головними ентузіастами цього транспорту. На вибір були різні моделі — від простеньких мотовелосипедів без коробки передач до двошвидкісних мопедів, в першу чергу тих самих "Верховини" і "Карпат".

В нетерплячих дитячих руках ця техніка часто мала проблеми з надійністю, але здебільшого дрібні - тросики, протічки, але молодь усе прощала. Адже часу на ремонт було вдосталь, а поруч завжди знайдеться гараж з досвідченим водієм або механіком, готовими допомогти хлопчакам.

 Особливе місце в цьому русі посідали "Карпати". Цей мопед створювали для молоді: яскравий, стильний, з незвичним як для свого класу виглядом. Його форми навіювали спогади про найпотужніший спортивний байк тієї епохи - "ІЖ Планета Спорт".

Округлий бак, таки ж круглі грипси на ньому, притиснуте до колеса переднє крило, відкритий двигун і легкий "хвіст" робили "Карпати" справжнім магнітом для очей. Навіть на фоні стильних попередниць-"Верховин" це було щось неймовірне.

Не дивно, що сьогодні мокіки Львівського мотозаводу Верховина" і "Карпати" займають особливе місце в серцях шанувальників старої техніки.

Машини були і справді цікаві, та ще й безпосередньо пов’язані з історією багатьох українських родин. Та й професійні історики техніки не заперечують: дизайн і дух цих моделей справді вирізняли їх серед інших.

Також у наших публікаціях нещодавно ми розповідали, у чому була унікальність києвських ескортних мотоциклів КМЗ "Дніпро-14.9".

А про 4 ефективних прийоми для заощадження пального влітку ми розповідали в нашому окремому матеріалі.

При підготовці статті були використані матеріали музеїв "Фаетон", "Машини часу" і "Колеса Історії".