У кожного з нас є цей спогад - бабусина хата, вишивані подушки, дерев’яні меблі і обов'язково - килим на стіні. Здається дивним, але ще кілька десятиліть тому це була не просто прикраса. Чому такі килими висіли у кожній хаті?

Чому наші бабусі та батьки вішали килими на стіну і яке це мале значення, розповідає РБК-Україна.

У радянські часи килим на стіні був показником статусу. Його купували не тому, що не було що повісити - а тому, що могли собі дозволити. Якісний туркменський або молдовський килим був недешевим, і родина, яка його мала, вважалася "на рівні".

Цікавий факт: у 70-80-х роках килим був дефіцитним товаром. Його "діставали", чекали чергу або привозили з відрядження.

Килим на стіні часто виконував практичну функцію - утримував тепло. У квартирах без нормального опалення або з зовнішніми стінами це був єдиний спосіб зробити кімнату комфортною взимку.

Особливо це стосувалось "хрущовок", де зовнішні стіни промерзали. Килим рятував не лише комфорт, а й сон.

У більшості будинків, особливо у "хрущовках", товщина стіл стала справжньою проблемою, оскільки можна було почути з сусідньої квартири не тільки музику або телевізор, а й те, як сусіди говорять, кашляють та як у них кипить чайник.

Це створювало масу дискомфорту, а килим відмінно рятував ситуацію і дозволяв створити більше інтимності та комфорту.

Килим на стіні - це був домашній фон для всього: для гостей, для свят, для фотографій. Саме на фоні килима збереглись тисячі знімків з весіллями, випусками й сімейними застіллями.

Це був аналог шпалер з інстаграму: багатий, симетричний, зрозумілий. І головне - доступний.

У типових радянських квартирах було мало предметів декору, і килим - це був візуальний акцент. Кольори, візерунки, орнамент - все це створювало відчуття багатства і завершеності інтер'єру.

Деколи килими мали й символіку - геометричні орнаменти, "дерево життя", стилізовані рослини. Це був замінник того, що в інших культурах висіло у вигляді картин чи гобеленів.

У багатьох регіонах України (особливо на заході) вишиті ткані килими або гобелени здавна використовувалися в інтер’єрі. Радянська культура частково наслідувала ці звичаї, перетворивши їх на масову норму.

Це було щось між спадком і модою, і покоління 1950-1980-х уже не уявляло житло без килима на стіні.

Килим на стіні був не випадковістю, а частиною цілого стилю життя. Він давав тепло, статус, комфорт, естетику. І хоч зараз ми сприймаємо це з іронією, для кількох поколінь він означав затишок, гостинність і любов до свого дому.

Вас може зацікавити:

• Які радянські міфи про гроші заважають вам стати успішними
• Чи знаєте ви, хто та коли вигадав трикутники для молока і чому з часом вони зникли?
• Які радянські установки живуть у головах людей досі

Під час написання матеріалу використані джерела: праці Ганни Скрипник, Український центр народної культури імені Івана Гончара, електронна бібліотека українського етнолога Василя Скуратівського