Споживач зазвичай ображається, коли автовиробник вдається до економії на конструкції машини, і водій з пасажирами через це зазнають незручностей. Але є приклади, на які слід рівнятись.

Про ті авто, яким тотальна економія пішла на користь, читайте в матеріалі РБК-Україна.

Фото: запасне колесо на капоте стало ознакою Land Rover'ів більш як на тридцять років (wikipedia.org)

Запаска на капоті, Land Rover Series III (1948 р., Велика Британія)

На алюмінієвому кузові перших "Ленд Роверів" - утилітарних позашляховиків, примітивних як зовні, так і  за конструкцією, не знайшлося іншого міцного місця, ніж капот.

Решта легких панелей не могли витримати важку повнорозмірну запаску суворого позашляховика. А відносно плаский капот було найпростіше і найдешевше підсилити, щоби він міг катати на собі п’яте колесо.

На більш пізніх моделях, зокрема, Defender першого покоління, Land Rover пішов на додаткові витрати, підсилив конструкцію дверей на кормі і переніс запаску на них.

Цікаво, що власники таких машин скаржаться, що двері часто не витримують ваги колеса - руйнується їхній силовий каркас. Щодо огляду для водія - так, запаска на капоті троху обмежує його, але насправді не так суттєво, як здається ззовні.

Фото: позашляховик ЛуАЗ-969 луцького виробництва мав цілий набір оригінальних технічних рішень (ЛуАЗ)

Додаткова нижня передача в МКП, ЛуАЗ-969 (1967 р)

Щоб здешевити компактний позашляховик, який отримав народну назву "Волинянка", інженери оснастили його повним приводом, не ускладнюючи конструкцію - без роздавальної коробки.

 Замість цього вони пішли нестандартним шляхом: у звичайну коробку передач (взяту від "Запорожця") інтегрували ще одну, додаткову передачу.

Формально вона була п’ятою, але фактично - "мінус першою", бо мала ще нижче передавальне число, ніж перша передача. Таким чином, вона виконувала роль зниженої передачі, дозволивши обійтися без роздатки й зекономити на виробництві.

Цікаво, що ця ідея не зникла разом із ЛуАЗами - подібне рішення досі використовують у недорогих кросоверах, призначених для складних доріг. Наприклад, у Renault Duster перша передача має дуже велике передавальне число, яке явно не потрібне для звичайного старту на асфальті, але корисне на бездоріжжі.

Фото: певно, не було у світі моделі, яка б настільки цілісно була підпорядкована ідеї економії, як Citroen 2CV (unsplash.com)

Фрамуги у дверях, Citroën 2CV (1949, Франція)

Майже кожен Citroën - це приклад нестандартного підходу, але саме модель 2CV відкрито демонструвала прагнення до максимальної економії. Такі були реалії перших повоєнних років.

Однією з найзворушливіших деталей дизайну стали віконця-кватирки. Повноцінні склопідйомники були дорогими, тож інженери обрали елементарно просте рішення - відкидні вікна з горизонтальною віссю, такі собі фрамуги.

Цю модель виробляли у понад десяти країнах, і попри численні оновлення, кватирки залишалися незмінними аж до 1990 року, коли з конвеєра зійшов останній екземпляр славетного "де шво".

Фото: формально Iso Isetta, як і півдюжини її клонів, не була автомобілем. Але у важкі для Європи часи його замінювала (bmw.com)

Фронтальні двері Iso Isetta (1952 р, Італія)

Двоє інженерів з італійської компанії Iso SpA, які зазвичай займалися розробкою холодильників, моторолерів і малотоннажних вантажівок, вирішили створити крихітний автомобіль для двох осіб.

З двигуном і шасі проблем не виникло, а от із дверима - справжній головний біль: для них не було місця у компактному кузові. Тоді вирішили: навіщо двоє дверей для двох людей, якщо можна обійтися одними? І розмістили її прямо спереду - в торці кузова.

Рішення виявилося настільки вдалим, що Isetta почали випускати за ліцензією в семи країнах: Іспанії, Бельгії, Франції, Бразилії, Німеччині та Великій Британії. У тому числі і під преміальною в наш час маркою BMW.

Фото: головним стимулом купувати триколісні автомобілі для британців завжди були податки (wikipedia.org)

Три колеса - Reliant Regal, (1952 р, Велика Британія)

Британський спосіб зробити автомобіль максимально доступним: залишити йому три колеса. Це знизило ціну і позбавило власників від високого щорічного податку на авто. А ще для такого транспорту достатньо мотоциклетних прав.

В цілому ж триколісники Reliant мали чимало дорослих характеристик: карданний вал, задній привід, опалення, аудіосистему, дерев’яне оздоблення салону, килим у багажнику, литі диски.

Остання модель із цієї серії - Reliant Rialto BN - зійшла з конвеєра у 2002 році. І, до речі, триколісні машини досі виробляються у Великій Британії.

Висновок

Попри те, що автомобілісти зазвичай ображаються на конструкторські прийоми, що обмежують практичність та комфорт, справді вдалі рішення знаходять у споживача розуміння.

Всі п’ять згаданих тут машин виявилися свого часу дуже популярними, а в наш час можна говорити, що навколо кожного виник цілий культ шанування.

Раніше в нашій публікації ми розповідали автомобілістам, за якими ознаками обирати надійний вживаний автомобіль.

Також у наших публікаціях нещодавно ми застерігали споживачів від п’яти грубих помилок, які роблять автомобілісти при виборі типу кузова.

А про три найефективніші прийоми обману клієнтів на СТО ми розповідали в нашому окремому матеріалі.

При підготовці статті були використані матеріали Autocentre, Autobild та Motor.