Під час війни в Україні почали з’являтися перегузні – червонокнижні хижаки родини Куницевих, яких десятиліттями майже не бачили у природі країни. Їх фіксують біля позицій військових та в прифронтових районах, куди вони приходять у пошуках безпеки. Про це «Главкому» розповів Вадим Манюк, доцент кафедри географії Дніпровського національного університету.

За його словами, спеціальних наукових експедицій у зоні бойових дій зараз майже не проводять, однак військові фіксують зміни у популяціях тварин та комах.

«Це нормальний формат, коли людина-військовослужбовець, але паралельно є ще й дослідником. Зараз спеціально досліджувати це складно, але поведінку тварин можна вивчати й не обов’язково на самій лінії зіткнення. Наслідки бойових дій видно і за 20, і за 50, і за 70 км – одні види зникають, інших стає більше», – пояснив Манюк.

Він зазначив, що під час війни тварини, які десятиліттями були непомітні, почали з’являтися на очах людей: «Є, наприклад, дуже цікаві факти щодо перегузня. Це такі тварини, яких в Україні або ніколи не бачили в останні десятиліття, або бачили дуже мало. Під час війни вони шукають собі притулок або просто провалюються у траншеї чи укріплення, якщо там кілометри земляних споруд. Їх фактично неможливо було побачити до війни, а зараз багато таких випадків».

Перегузня звичайна – рідкісний хижак, родич тхора, занесений до Червоної книги України. Живе у степах Донеччини, Луганщини та Запоріжжя. Важить до 700 г, має плямисте хутро й довгий хвіст. Полює вночі, знищуючи до 800 гризунів на рік, тим самим рятує тонни трави. В Україні лишилося близько 100 особин. Найчастіше ховається у норах, на поверхні з’являється рідко – здебільшого в сутінках.

Перегузні можуть видавати лякаючі звуки, шипіти. Вони можуть кусатися, що робить їх небезпечними для людини, адже у разі укусу необхідне щеплення від сказу. Харчуються перегузні переважно дрібними тваринами, комахами та іншими безхребетними.

Науковець додав, що загалом через обстріли та руйнування екосистем різні звірі змушені мігрувати на великі відстані.

«Перші два роки війни були масові міграції зі сходу та північного сходу. До Дніпропетровської області приходили звірі з Харківської та Донецької областей, зокрема у район Нікопольського лісу», – повідомив Манюк.

Обстріли та вибухи на фронті й поблизу нього знищують природні середовища, через що багато диких тварин гинуть або отримують поранення. Серед них й ті, яких занесено до Червоної книги України. Ослаблені й налякані, вони часто з’являються у містах та селах, шукаючи їжу й порятунок. Екологи пояснюють, як правильно допомогти таким тваринам, щоб не зашкодити ані їм, ані собі, адже серед звірів можуть зустрічатися хижаки.

Всесвітній фонд природи WWF нагадує: поранених диких тварин під час війни лікувати самостійно не можна. Травмовані або контужені тварини через біль і стрес можуть сприймати спроби допомоги як загрозу та поводитися агресивно.

Якщо ви побачили поранену дику тварину або дізналися про її місцеперебування, потрібно:

▪️ повідомити органи місцевої влади — департамент екології чи Держекоінспекцію,
▪️ зателефонувати до поліції або ДСНС,
▪️ звернутися до Міністерства довкілля через чат-бот SaveEcoBot,
▪️ написати до зоозахисної організації UAnimals, яка займається порятунком тварин під час війни.

У WWF наголошують: ветеринарну допомогу таким тваринам мають надавати лише спеціалісти. Це потрібно і для безпеки людини, і для збереження здоров’я та життя самої тварини.

Раніше «Главком» повідомляв, що війна руйнує всю екосистему, проте на прифронтових територіях проблема виживання комах і жуків лишається невидимою. Нещодавно військові помітили несподіваних сусідів – червонокнижних жуків-оленів, які масово оселилися в бліндажі.