Ми не маємо історичного права на песимізм

Моє єврейське етнічне походження і українська національна приналежність дають мені право модернізувати слова Голди Меїр, теж киянки за народженням, однієї з ключових будівничих сучасного Ізраїлю і четвертої його прем'єр-міністра. Українці, як і євреї, не мають права на розкіш бути песимістами.
Як нам протистояти ядерній, 150-мільйонній Росії, її позбавленим усього людського аборигенам? Відповім «по-єврейські» – запитанням на запитання. А як півторамільйонному щойно відновленому після двох тисячоліть розсіяння Ізраїлю, його народу одразу після кривавого жаху Голокосту – без важкої зброї, без авіації і флоту, без союзників у спустошеній війною Європі і при байдужості могутніх США – було протистояти у 1948-му зарядженим ненавистю регулярним арміям арабських країн з десятками мільйонами населення кожна? Тільки мужність і віра в перемогу, тільки тисячолітній геройський дух воїнів Маккавеїв.
А ще закличемо собі на допомогу, інший приклад, британський, 1940 року. Британія, після Дюнкерку, одна протистояла Гітлеру, підкореній нацистською Німеччиною Європі і «примкнувшому» до них Радянському Союзу. США, як вони до того звикли, тоді теж відсиджувалися за океаном зі своїм генетично обумовленим «це не наша війна».
Минулого літа я побував у блискуче продуманому (от де треба набиратися досвіду музейникам та історикам!) музеї міста Ноттінгем. (Для довідки: Ноттінгем – давній центр промислового виробництва мережив). Бачив там на стіні велетенське – 5 метрів у висоту і метри півтора завширшки мереживо, присвячене тій грандіозній повітряній битві за Британію.
Це дивовижний витвір мистецтва, виплетений нитками в одному – білому кольорі – силуети літаків, пілоти у шоломах, зенітні розрахунки, бомби – на голови дітей, пожежники у руїнах, люди у бомбосховищах... Це вони, британці, всі разом, у першу чергу і попри все, перемогли у Другій світовій.
Тож нині українці мають повне право промовляти слова Івана Франка, свого генія: «Се ж остання війна! Се до бою. Чоловіцтво зі звірством стає. Се поборює воля неволю»…
І ми теж не маємо історичного права на песимізм. Переможемо! Це єдине слово, написане капслоком, я розмістив у своєму ФБ рано вранці 24 лютого 2022 року. Переможемо, повторюю я липневою ніччю 2025-го, коли у небі гидотно дзижчать російські «шахеди» і по них гатить ріднесенька українська ППО.
Останні новини
