Про це Позняк заявив в інтерв'ю телеканалу Belsat."П'ять років сидячи, можна було до білоруської мови звернутися. Нині триває війна "русского міра". Рашизм – це страшніше за фашизм. Рашизм робить ставку на російську мову. І тому це є політика. Нерозуміння цих питань на побутовому рівні є можливим, але якщо ти пішов у політику, такі речі треба розуміти. Якщо ви цього не розумієте, то ви залишилися в "русском мірє", - звернувся Позняк до Тихановського.Тихановський, нагадаємо, має вищу філологічну освіту. Й вже на волі пообіцяв покращити свою білоруську мову, якою він не володіє належним чином, через що усі інтерв'ю - як емігрантським білоруським медіа, так і іноземним - дає російською.Читайте також: "Я - вогонь". Тихановський хоче об'єднати білоруську опозицію й зустрітися із воїнами-добровольцями та ЗеленськимТакож Позняк основними завданнями білоруської еміграції вважає, по-перше, збереження власної національної та культурною ідентичності ("альтернативної Білорусі"), а, по-друге, розширення участі білоруських добровольців у бойових діях проти РФ, адже шлях до падіння влади Лукашенка, як він вважає, лежить через військову поразку Путіна у війні проти України.Протестні акції чи публічні кампанії Позняк наразі оцінює як неефективні у протидії режиму Лукашенка. Тому, на його думку, активності Тихановського вистачить на "місяць-півтора". Хто такий Зенон ПознякВважається "батьком" сучасного білоруського націоналізму.Переслідувався за СРСР - йому не давали навчатися, працювати, перешкоджали науковій діяльності.Як професійний краєзнавець та археолог у 1988 році першим публічно привернув увагу до масових жертв сталінських розстрілів в урочищі Куропати на околиці Мінська. Далі став став співорганізатором національно-визвольних процесів, що призвели до виходу Білорусі зі складу Радянського Союзу.Читайте також: Російську мову чекає доля мертвої латини, - Зенон ПознякПриймав участь у президентських виборах 1994 року, на яких здобув третє місце. Лукашенко ж тоді очолив країну.Мешкає у США з 1996 року.Прихильники Позняка виділяють його принциповість та послідовність, ідейні і політичні противники (навіть у білоруському патріотичному середовищі) вважають надто жорстким та догматичним.Що ще білоруси радять ТихановськомуОпозиціонер та підприємець Олександр Книрович рекомендує Сергію Тихановському спілкуватися з американськими республіканськими медіа: "Сьогодні ключ від білоруських в'язниць лежить там".Історик Олександр Пашкевич закликає політика зосередитися на системній праці та позбутися ейфорії."Оскільки нинішня ситуація така, що силою нічого не отримаєш, в еміграції цінується передусім важка та системна, інституційна праця. А намагатися виховати когось у Білорусі за нинішньої бетонизації всього простору не лише безперспективно, а й загалом шкідливо", - йде у листі Пашкевича на ім'я Тихановського.Публіцист і блогер Стась Карпов просить Тихановського "поводитися як лідер". "Тобто любити цих людей. Розуміти цих людей. І для початку навчитися поважати цих людей не як кормову базу, а як тих, хто розділяє з вами долю цієї країни, яка для деяких все ще є країною на все життя, але ні для кого не є країною на все життя. Коротше кажучи. Це новий світ. Це новий, сумний світ, у якому ви не знаєте білорусів, а вони не знають вас. Давайте спочатку познайомимося, а потім посваримося", - йдеться у звороті публіциста до Тихановського.Натомість сам Сергій Тихановський готує, як він висловився, кілька "ударів" по режиму Лукашенка та його пропаганді. Його програма мінімум - звільнення усіх політв'язнів, програма максимум - повалення проросійського режиму. Примому у часі це все, як заявляє Тихановський, повинно зайняти "місяці".На перший такий "удар" Тихановський попросив задонатити йому 200 тисяч євро, а після того як прийшла лише 1 тисяча євро звинуватив білорусів у тому, що вони йому нібито не довіряють.Президентом Тихановський, анві він, ані його дружина Світлана Тихановська, за його власними запевненнями, ставати наміру не має і, як стверджуєть ним після звільнення, у випадку проведення вільних демократичних виборів без Лукашенка - охоче проголосував би за одного з трьох нинішніх найбільш відомих політв'язнів: за центриста Віктора Бабарико, за соціал-демократа Миколу Статкевича чи за націонал-демократа Павла Северинця.