Україна змінює підхід до будівництва інженерно-фортифікаційних укріплень у міру того, як змінюється тактика дій російського агресора. Але головною проблемою українців залишається організаційний безлад та системна безвідповідальність тих, хто мав би за це відповідати. Як інформує «Главком», про це пише Politico із посиланням на військових експертів та самих бійців на передовій.

Уже кілька місяців тому Росія майже повністю відмовилася від класичної тактики наступу бронетанковими кулаками і перейшла до тактики просочування малими піхотними групами за активної підтримки дронів. За таких умов класичні оборонні позиції з опорними пунктами ротного і батальйонного рівня (на 100-500 солдатів) теж втратили актуальність. Крім того, Силам оборони бракує піхоти, аби утримувати такі величезні опорні пункти.

Відтак Україна перейшла до спорудження малих опорних пунктів (на 20-50 бійців чи навіть менше), які краще замасковані, а тому не будуть заздалегідь розбиті російською артилерією та КАБами.

Українське вище командування запевняє, що будівництво укріплень іде добре, а переважна частина запланованого вже побудована. Але аналітики і солдати іншої думки, пише Politico.

«Те, що відбувається в Сумській та Харківській областях, – це безлад. Майже ніхто не знає, хто за що відповідає і хто має контролювати процес. Ми завжди чекаємо до останнього моменту», – говорить про ситуацію з укріпленнями співзасновник DeepState Роман Погорілий.

Він зокрема розкритикував безсистемний підхід військового керівництва до укріплення оборони на цих напрямках.

«Наприклад, у селі Юнаківка на Сумщині ми побачили гори «зубів дракона», просто залишених там. У деяких місцях є окопи, але потім нічого немає в лісовій місцевості, де вони повинні бути, а потім знову окопи. Я б ляснув по руках тих, хто відповідає за такий підхід», – сказав Погорілий.

Тактика російської армії сьогодні полягає саме в тому, аби шукати такі шпарини між укріпленими ділянками і просочуватися в них. Ця тактика агресора не є секретом для українців, йдеться у публікації.

«Якщо росіяни побачать, що ваш підрозділ добре окопався, вони атакують сусідні підрозділи. Росіяни наступають всюди, вишукують слабкі та проблемні місця, вони знають їх усі. І щойно вони знаходять ці місця, вони негайно зосереджують там свої ресурси та війська та починають пробивати. І саме тоді наша оборона, на жаль, починає руйнуватися», – розповів на умовах анонімності український солдат.

Особливо українських бійців обурює той факт, що командування знехтувало можливістю надійно укріпити прикордоння Сумщини, коли ЗСУ контролювали великі території Курської області і військові інженери могли більш-менш спокійно облаштувати лінію оборони біля кордону.

«Ми дали час підготувати прикордонну територію до російського нападу. Але вони навряд чи використали його зі 100-відсотковою ефективністю», – сказав український солдат Артем Карякін.

За його словами, місцева цивільна влада та військові інженери почали копати бліндажі в прикордонній зоні та встановлювати перші «зуби дракона» лише після відступу українських військ із Курщини.

Нагадаємо, Збройні сили України змінили бачення доцільності тих чи інших фортифікаційних споруд. З моменту початку повномасштабної російської агресії проти України підхід до будівництва фортифікаційних споруд та їхню адаптацію до сучасних реалій війни дронів зазнав значних змін.

До слова, після серії скандалів із відсутністю фортифікацій на різних ділянках фронту, або їх неналежною якістю, відповідальні відомства почали виправляти помилки. Нова лінія оборони, яка будується на Дніпропетровщині, враховує реальний досвід російсько-української війни.

Як повідомлялося, Росії знадобляться десятки років і мільйони втрат, аби вийти на адмінмежі Донецької області – наразі це виглядає як недосяжна мета.