Трагічна подія вразила усіх українців, а кияни масово кинулись на допомогу персоналу й пацієнтам.Еспресо поговорив із Сергієм Чернишуком – дитячим анестезіологом із багаторічним стажем, який із 2021 року працює медичним директором НДСЛ "Охматдит". 8 липня 2024 року на момент удару він перебував за 20 метрів від епіцентру вибуху.Сергій Чернишук - медичний директор НДСЛ "Охматдит", фото: facebook.com/ndslohmatdyt"Все було в диму і вогні, перше, що побачив – загибла колега""Той ранок був дуже напружений. Через те, що оповіщення про повітряну тривогу було дуже часто, я, на жаль, не відстежив, чи вона реальна. Зазвичай усі слідкують за повідомленнями на Telegram-каналах, але цього разу я не мав такої можливості, було дуже багато роботи. І лише почувши вибухи, зрозумів, що тривога реальна. Це була робота ППО", – пригадав Сергій Чернишук.У той момент лікар був поруч із корпусом, у який безпосередньо влучила ракета. Каже, пощастило, що це була не перша ракета,  адже попередні збила ППО."Це дало буквально хвилину-другу, щоб перебігти до адміністративного корпусу, в імпровізоване укриття — підвальне приміщення. В момент влучання я був у цьому укритті, приблизно за 20–30 метрів від епіцентру вибуху. Приміщення було напівпідвальне, з вікнами на рівні ніг. Від вибухової хвилі всі вікна вилетіли, двері у коридор повибивало. У перші секунди ми й уявити не могли, що ракета могла влучити прямо в дитячу лікарню.Медичний працівник дивиться крізь вікно пошкодженої операційної на людей, які розчищають завали в будівлі однієї з найбільших дитячих лікарень України, "Охматдит", частково зруйнованій російським ракетним ударом 8 липня 2024 року в Києві, фото: Getty ImagesПриблизно через хвилину чи дві (хоч важко сказати точно, бо час тоді тягнувся вічністю) я вийшов надвір. Побачив жахливу картину руйнувань. Перше, що впало в очі – моя колега, яку, на жаль, відкинуло вибуховою хвилею в бік вікна адміністративного корпусу. Вона загинула. Це було перше, що я побачив", – пригадує трагічний день лікар Чернишук, – Я почав обходити корпус з боку руйнувань, і картина була ще страшнішою. Стало ясно, що пошкоджений не лише один корпус. З першого погляду здавалося, що зруйнована вся лікарня. В іншому корпусі — пожежа, в новому корпусі — зруйнований фасад. Все виглядало катастрофічно. Неможливо було зрозуміти, що з людьми: з персоналом, з пацієнтами".Після побаченого відразу кинувся телефонувати колегам, але зв’язок майже не працював. Wi-Fi також зник, оскільки ракета зруйнувала електропідстанцію, розташовану між новим корпусом і корпусом токсикології. Вся лікарня залишилася без світла."Я побіг до приймального відділення невідкладної допомоги, розуміючи, що саме туди вестимуть поранених. Там ситуація була не така критична. Але електроенергії не було, все було в диму й пилу, бо ж вибухова хвиля пройшла через увесь новий корпус. Дихати було важко, майже нічого не видно. Чесно кажучи, перші хвилини після вибуху — це був повний хаос. Ніхто не розумів, що саме сталося, які втрати, і що робити в першу чергу. Усі були просто в шоці", – розповідає Сергій Чернишук.На щастя, додає, більшість пацієнтів на момент влучання вже перебувала в укриттях, тому серед пацієнтів, навіть у корпусі, в який влучила ракета, не було загиблих, а поранення були незначними."На жаль, серед наших співробітників була одна загибла — лікарка Світлана Лук’янчук. Ще кілька працівників отримали важкі травми. Зокрема, старша медсестра відділення гострих інтоксикацій, у неї була велика крововтрата, тяжкі ушкодження, але, справжнє диво –  її вдалося врятувати. Серед пацієнтів і батьків серйозних травм вдалося уникнути завдяки злагодженим діям персоналу. Навіть у відділеннях реанімації, звідки неможливо евакуювати пацієнтів у підвал, ми застосовували правило "двох стін" — максимально відкотили ліжка від вікон. Це теж допомогло уникнути травм", – каже лікар.Лікар-нефролог Світлана Лук'янчук, вбита російським ракетним ударом по лікарні "Охматдит" 8 липня 2024 року, фото: міський голова Львова Андрій Садовий в Telegram"Поранених медиків доводилося змушувати звернутися по допомогу"Медик розповідає, що мали план на випадок ракетної атаки, проходили тренування, але до всього підготуватися неможливо. Тим більше важко було повірити в прицільний удар по дитячій лікарні."Ми розглядали сценарії локальних катастроф, у межах одного корпусу. Те, що ракета одночасно виведе з ладу три найбільших лікувальних корпуси, уявити собі було важко. Тому сказати, що ми були повністю готові, не можна. В один момент ми втратили все: електроенергію, зв’язок, водопостачання. У новому корпусі все це було пов’язано з електрикою, яку забезпечувала зруйнована підстанція".У цей момент, пригадує, дуже виручила самоорганізація відділень. "Центрального керування не було через повну відсутність зв’язку. Особисто мені довелось багато бігати між корпусами, щоб дізнатися, що з тими відділеннями, які не могли бути евакуйовані. Насамперед це реанімація та операційний блок. У нас є чітке правило: під час повітряної тривоги ми не починаємо планових операцій, щоб уникнути таких ситуацій. Але якщо тривога застає вже під час хірургічного втручання — перервати його не можна. Операцію потрібно завершити. Евакуювати пацієнта з операційного столу в укриття неможливо. Саме тому мене найбільше непокоїли ті відділення. Але, на щастя, і там вдалося уникнути серйозних травм. Катастрофічних травм ані серед персоналу, ні серед пацієнтів не було", – наголошує медичний директор "Охматдиту".У корпусі, в який влучила ракета, розташовувалися два відділення: гострих інтоксикацій та хронічних інтоксикацій.Відділення хронічних інтоксикацій опікувалося пацієнтами з хронічною нирковою недостатністю. Це діти, які потребували постійного гемодіалізу і чекали на трансплантацію нирки, зазвичай від трупного донора. Більшість із них з інших регіонів, і вони фактично жили в лікарні, очікуючи свого шансу.Відділення гострих інтоксикацій — це, по суті, реанімація. Тут лікують найважчих пацієнтів із гострою нирковою або печінковою недостатністю, які потребують екстракорпоральних методів, зокрема гемодіалізу."Ракета влучила безпосередньо в реанімаційний зал. На щастя, у той момент там перебувало лише троє пацієнтів, хоч зазвичай там 8-10, іноді навіть більше. Це теж стало фактором, який врятував життя: троє пацієнтів і їхній стан дозволяв нам евакуювати їх до укриття. Якби серед них були люди на апаратах ШВЛ або в дуже тяжкому стані, ми могли би не встигнути їх врятувати".На запитання, що найбільше запам’яталося з того страшного дня Сергій Чернишук каже, що закарбувались у пам'яті лікарі та медсестри, які навіть з пораненнями не покинули робочого місця, а продовжували надавати допомогу."Деяких доводилося буквально змушувати звернутися по допомогу. Люди були на адреналіні, в шоці, не завжди усвідомлювали свій стан. Я бачив хірургів, які з травмами, у порваному одязі, продовжували ходити між відділеннями, допомагати, координувати. І це, мабуть, те, що врятувало лікарню – людська витримка, рішучість і бажання допомогти іншим, навіть коли самому боляче", – каже лікар.Люди розчищають завали будівлі однієї з найбільших дитячих лікарень України, "Охматдит", частково зруйнованої російським ракетним ударом 8 липня 2024 року в Києві, фото: Getty Images"Найскладніше завдання — евакуація онкохворих дітей"Пів години після обстрілу приїхали міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко, тодішня очільниця Департаменту охорони здоров’я Києва, керівництво ДСНС. Вони допомогли створити штаб і налагодити процес евакуації."Знаєте, цікаво, як працює пам’ять. Сьогодні я спілкувався з журналісткою, вона показала мені пряме включення, яке вела буквально за дві години після прильоту. І під час того ефіру відбувся ще один вибух, спрацювало ППО, усі побігли в укриття. Я був вражений, бо зовсім не пам’ятаю, щоб чув якийсь вибух після основного удару. А виявляється, атака тривала, я цього не зафіксував, настільки був зосереджений на тому, щоб організувати процес. Чесно кажучи, якби ми залишилися самі, адміністрація лікарні фізично не впоралась би. Усі були в стані шоку, а дехто, думаю, навіть міг мати ознаки легкої контузії".Найбільшим викликом, пригадує медичний директор "Охматдиту" була евакуація дітей з онкологічними захворюваннями, оскільки це – дуже специфічна категорія пацієнтів. "Їх не можна просто перевести в будь-яке інше відділення. Потрібні спеціальні умови, обладнання, персонал.Майже 100 таких місць треба було знайти негайно. І завдяки злагодженій роботі Міністерства охорони здоров’я, департаменту міста, ДСНС, швидкої допомоги нам це вдалося. Кожен випадок тоді був винятковий. Ми обговорювали буквально поіменно кожного онкопацієнта, особливо тих, хто перебував в реанімаціях чи потребував інтенсивної терапії. Технічної можливості зробити повноцінні виписки не було, тому ми телефоном передавали лікарям усю необхідну інформацію, щоб пацієнти не втратили доступ до лікування", – додав фахівець.Що вдалося відновитиЯкщо говорити про медичну допомогу, то сьогодні всі сервіси, які медики надавали до обстрілу, вже відновлені, розповідає меддиректор "Охматдиту". Каже, що почали повертатися до роботи буквально за чотири дні після трагедії. "Атака була в понеділок, а в п'ятницю ми вже прийняли назад онкопацієнтів. Через тиждень відновили невідкладну хірургію. А за два тижні — повністю відновили роботу стаціонару. Найскладніше було з гемодіалізом для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю — це єдиний сервіс, який нам не вдалося швидко повернути. Але вже за кілька місяців відкрили нову діалізну залу на базі поліклініки. За підтримки німецької організації змогли провести ремонт. Тепер і ці пацієнти отримують необхідну допомогу в амбулаторному режимі", – підсумовує Чернишук.Єдине відділення, яке досі частково працює поза межами "Охматдиту"  це –  трансплантація кісткового мозку. "Зараз воно функціонує на двох локаціях: частково в нас, частково — на базі іншої київської лікарні. Бо спеціальні бокси для пацієнтів із нульовим імунітетом поки не відновлені. Це палати з окремою вентиляцією, які мають працювати ідеально, бо будь-яке інфікування може бути смертельним. Тож це – наша першочергова ціль у процесі відбудови", – розповідає Сергій Чернишук.Навіть попри такі складні умови у 2024 році у НДСЛ "Охматдит" зробили рекордну кількість трансплантацій кісткового мозку. Розповідають, що це найвищий показник в Україні серед усіх медзакладів, включно з дорослими. А попри втрату понад 100 ліжок за 2024 рік, "Охматдит" пролікував більше пацієнтів, ніж у 2023-му.