Досить знаково, що після трьох років повномасштабної війни ми все ще обговорюємо цю тему. Це все тому, що ми ставимося до проблеми емоційно, а не прагматично.  Ми говоримо про те, що ми відчуваємо, а не про те, чого хочемо. Ми прагнемо емоційного підкріплення, а мусимо прагнути перемоги.Дуже характерно, що українці вимагають від "хороших руських" передусім визнання їхньої колективної відповідальності, а не відмови від їхньої імперської позиції. Такий підхід нічого нам не дає, окрім морального задоволення, — адже вирішувати щодо відповідальності будуть не самі росіяни, а міжнародні інституції, і лише у випадку нашої перемоги. У випадку ж поразки нам від того користі мало. Отже, нам потрібні перемога і сталий мир, а все решта є наслідком цього.У багатовимірний, багаторівневій війні однією зі сфер протистояння є свідомість західних еліт. Тож ми не маємо права на розкіш гордо розвернутися й піти геть, залишивши росіян сам на сам із Заходом.Ось кілька простих принципів для таких випадків:1. Ми мусимо бути присутніми на всіх майданчиках, де є наша авдиторія. Ми не маємо права залишати росіян наодинці з важливою для нас авдиторією.Читайте також: Наша земля та, на якій стоїть не російський, а український солдат2. Опинившись на майданчику чи сцені разом із росіянами, не треба звертати на них увагу — адже ви вийшли на сцену не для них, а для авдиторії. Не сперечайтеся з росіянами (даючи їм можливість втягнути вас в їхні наративи), а просувайте своє бачення, якщо треба -- жорстко. Якщо вас більше не запросять — не страшно, запросять в інше місце, почувши про ваш яскравий виступ. Не грайте в їхні ігри -- нав'язуйте свої. І не забувайте дякувати західній публіці.3. Всі російські імперці — наші вороги, навіть якщо вони проти Путіна. Такі антипутінські імперці мріють замінити Путіна в Кремлі, залишивши все як є. Цей підхід прокладає шлях до наступної війни. Вони все одно не мають жодних шансів потрапити у Кремль, але їхня діяльність створює на Заході хибне й дуже шкідливе уявлення про можливість демократії в Росії та наявність антипутінської опозиції (а отже, можна не тиснути на Росію й не прагнути її поразки, а чекати відновлення "бізнесу як завжди").4. Ключем до розпізнавання імперця є, таким чином, не лише питання "чий Крим?", а й питання, чия Казань, Грозний, Уфа, Махачкала тощо. Кількість "хороших руських", хто правильно відповість, є незначною. Решта не заслуговують на нашу увагу. 5. Перебування в імперській тюрмі не робить росіянина автоматично меншим імперцем (Ленін та його соратники самі сиділи в імперській тюрмі до того, як очолити імперію). Кількість росіян-антиімперців в тюрмі дуже незначна, і такі люди заслуговують на нашу підтримку.6. Таким чином, я вкотре пропоную не ділити росіян на хороших і поганих, а ділити на корисних, шкідливих та неважливих. Корисні наближають нашу перемогу, шкідливі її віддаляють, а всі решта просто неважливі, і не варто на них гаяти час.7. Якщо вже так сильно хочеться шукати хороших, то шукаймо не хороших руських, а хороших неруських.Читайте також: Латиніна прагне знищення України8. Моральна та кримінальна відповідальність є наслідками нашої перемоги й встановлення сталого миру, а не навпаки.9. Наша жорстка позиція щодо росіян, описана вище (не співпрацювати, не сперечатися, не давати шансів стати одинокою зіркою на сцені) призводить до міграції найкращих росіян в напрямку підтримки України. Це вкрай невелика, але знакова когорта.10. Успіхи Сил оборони України призводитимуть до пошуку нової позиції росіянами. Ми маємо їх чекати там, куди вони прийдуть в пошуку цієї позиції, і там вітати.11. У випадку нашої перемоги ми побачимо парад не лише старих, а й нових ідентичностей, тож питання "хороших руських" буде знято. На міжнародній арені займуть відповідне місце не лише чеченці, татари, черкеси, башкири, саха тощо, а й сибіряки, уральці і так далі.12. Ще раз підсумую: наші завдання по суті маркетингові — нам треба поміняти ставлення та спосіб дії цільової авдиторії. Отже, й наші принципи повинні бути маркетинговими: говорити не те, що нам хочеться чи у що ми віримо чи на що нас провокують, — а те, що примусить цільову авдиторію поміняти точку зору й спосіб дії.* Виступ на Lviv Media ForumДжерелоПро автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академіїРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.