Підсумкова декларація саміту БРІКС у Ріо-де-Жанейро створює враження, ніби лідери пропустили щось важливе у світовій політиці або вирішили не помітити. Через брак розуміння? Ні, радше через прагматичне бачення світу – з фокусом на власну вигоду, «великі угоди» і дешеві російські ресурси воєнного часу.

Так, у документі звучать правильні сигнали: занепокоєння через конфлікти у світі, заклики до політико-дипломатичного врегулювання, повага до Статуту ООН, готовність до посередництва – навіть щодо України.

Але все це повністю нівелюється тим фактом, що єдині злочини, які лідери згадали у контексті російсько-української війни – це удари по мостах та залізниці у Брянській, Курській та Воронезькій областях РФ наприкінці травня і на початку червня. Тобто по інфраструктурі, яка перевозить військові вантажі російської армії для нападу на Україну. Більше того, як сказано у декларації, що ці атаки спричинили численні жертви серед мирного населення, включаючи дітей.

В Україні, де вибухи в житлових районах і нічні сирени – щоденна реальність, така заява сприймається як цинізм. Або як політична декларація з виразним російським акцентом. І не тільки в цьому місці видно руку Кремля – риторика про «усунення першопричин конфліктів» також звучить знайомо.

Президент США Дональд Трамп уже заявив про можливе 10% мито для країн, які приєднаються до «антиамериканської» політики БРІКС.

Хоча із заяви Трампа не зовсім зрозуміло, кого і чого вона стосується, але логіка чітка. Якщо підтримка протизаконної позиції диктується економічним прагматизмом, а не справедливістю і міжнародним правом, власне економічний прагматизм має її і призупинити. Отже – санкції, санкції, санкції.

І про військову допомогу забувати не варто.