Перший заступник голови Держекоінспекції Дмитро Заруба розкрив жахливу правду: вибух ГЕС випустив на волю 90 тисяч тонн прихованих токсинів, які десятиліттями накопичувалися на дні водосховища. Це невидима загроза, яка вже отруює воду, ґрунти, рибу, і що найстрашніше – вбиває українців повільною смертю. Чому ця катастрофа – справжній екоцид, і що тепер робити?

Невидима загроза: чому Каховська катастрофа страшніша, ніж здавалося?

У червні 2023 року кадри прорваної Каховської дамби облетіли весь світ. Потужний потік води затопив десятки населених пунктів, знищив поля, зруйнував інфраструктуру. Це була страшна трагедія, але, як виявилося, лише верхівка айсберга. За водяною стіною крилося ще щось страшніше – токсична хвиля, яку не видно неозброєним оком. Про це розповів перший заступник голови Держекоінспекції Дмитро Заруба.

Він пояснює: у донних відкладеннях Каховського водосховища десятиліттями накопичувалися важкі метали. Це справжній коктейль отрут: мідь, цинк, нікель, арсен. Ці речовини осідали тут ще з радянських часів, коли промислові підприємства безконтрольно скидали відходи у Дніпро. Коли дамбу знищили, понад 90 000 тонн цих отруйних осадів піднялись і ринули вниз по течії Дніпра, несучи з собою приховану загрозу.

"Важкі метали – це не просто "бруд", – наголошує Заруба. – Вони накопичуються у всьому: у воді, в ґрунтах, у рибі, в овочах. І головне – в людському тілі." Він пояснює, наскільки небезпечні ці речовини:

• Арсен – сильний канцероген, який може викликати рак шкіри, легень, печінки.
• Мідь і цинк у великих кількостях токсичні для нервової системи.
• Нікель викликає ураження легенів і алергічні реакції.

І найгірше – ці отруйні речовини не зникають просто так. Вони осідають у ґрунті, переносяться вітром та пилом, можуть потрапити у питну воду або продукти харчування, повільно, але впевнено руйнуючи наше здоров'я.

Екоцид у дії: загибель природи та "зброя" з води

Наслідки підриву дамби для екосистеми просто катастрофічні. Дмитро Заруба наводить жахливі цифри:

• Загинуло понад 11 тисяч тонн риби – це величезна, непоправна втрата не лише для екосистем, а й для рибного господарства країни.
• Знищено водно-болотні угіддя, які були домівкою для сотень видів птахів та амфібій. Багато з цих видів можуть зникнути назавжди.
• Солоність води в нижньому Дніпрі змінилася, що стало смертельним для прісноводних організмів, які не можуть вижити в таких умовах.

Забруднення дісталося аж до Чорного моря: там фіксували підвищення рівня аміаку та патогенних бактерій, що загрожує морській фауні та курортним зонам.

"Ці зміни незворотні. Природа не відновиться сама по собі за рік чи два," – зазначає Заруба. Це означає, що ми будемо відчувати наслідки цієї трагедії десятиліттями.

Руйнування дамби також перетворило Каховське водосховище на пустелю. Це поставило під загрозу:

• Зрошення понад 500 тисяч гектарів полів, що було основою для вирощування зерна, овочів та фруктів на півдні України. Це величезний удар по аграрному сектору.
• Питну воду для десятків населених пунктів півдня України. Щоб дістатися до води, тепер потрібно бурити свердловини вдвічі глибше, що є дорого та складно.
• Стан ґрунтів: родючий шар змився, а натомість осів ґрунт із залишками токсичних речовин. Це робить його непридатним для сільського господарства.
• У деяких районах вода у колодязях стала непридатною навіть для технічних потреб, не кажучи вже про пиття.

Світові експерти з ЄС, США, ООН та незалежні вчені дійшли висновку: підрив дамби мав усі ознаки свідомого військового злочину з довготривалими екологічними наслідками. Це – екоцид, навмисне знищення природи. Україна вже готує позови до Міжнародного кримінального суду. "Вперше за останні десятиліття природу використали як зброю – і масштаби цієї зброї виявилися катастрофічними," – підкреслює Дмитро Заруба.

Що робити? Поради та заклик до дій

Попри те, що масштаби катастрофи вражають, і дії держави та міжнародних партнерів обмежені війною, вчені наполягають на негайних кроках:

• Регулярний моніторинг: Важливо постійно відслідковувати якість води, повітря та ґрунтів, особливо поблизу населених пунктів, щоб вчасно виявляти небезпечні концентрації токсинів.
• Бар'єри та фільтри: Де можливо, потрібно створювати спеціальні бар'єри або фільтри, щоб зупинити осідання токсичних речовин та запобігти їх подальшому поширенню.
• Інформування населення: Люди мають знати правду. Потрібно постійно інформувати населення про необхідність перевіряти воду у колодязях та свердловинах, а також рекомендувати використання очищувальних фільтрів. Це має стати нормою життя.
• Відновлення екосистеми: Важливо засівати спеціальні рослини, які здатні витягувати з ґрунту важкі метали. Це може бути соняшник, гірчиця, льон. Це довготривалий процес, але він необхідний.
• Міжнародна підтримка: Україна потребує фінансової та технічної підтримки від міжнародної спільноти, щоб подолати наслідки екологічної катастрофи. Самотужки це зробити практично неможливо.

Каховська трагедія – це не просто затоплені будинки. Це про десятиліття прихованої шкоди, яку тепер змушені розгрібати люди й природа. Токсини, які вийшли на волю, вже змінили якість води, стан полів, життя тварин і, що найважливіше, здоров’я людей. Цю шкоду не видно неозброєним оком, але вона вже є "під нашими ногами, в нашому повітрі, у нашій їжі". І це реальна загроза, яку ми не маємо права ігнорувати.