Гавел говорив про "cилу безсилих" як те, що рано чи пізно зруйнує тиранію. Я кажу про "безсилля сильних" як те, що здатне зруйнувати демократію. "Сила безсилих" - це думка про те, що влада ніколи не є повною, що тиранія не здатна контролювати й придушити все. Натомість "безсилля сильних" - це думка про те, що свобода ніколи не є повною, і кожна свобода (а також боротьба за неї) - це насправді приховане рабство.Сучасна європейська хвороба "безсилля сильних" породжується зневірою. Зневіра — наслідок скепсису. Скепсис — наслідок самокритики. Самокритика — нормальний продукт "критичного мислення". Але… Таким є парадокс людської природи, що хороше часом непомітно перетворюється на погане. І тоді цінність деградує і перетворюється на свою протилежність. Бо критика — це добре, і самокритика теж. І скепсис теж здебільшого добре. А от зневіра - ні. Бо зневіра — це саморозпад субʼєкта. Читайте також: Чому росіяни ненавидять і своє, і чуже"Безсилля сильних" - це породження віри в те, що сила — це погано. Це страх своєї сили. Страх, що за твоєю силою насправді ховається насильство, експлуатація, нерівність, дискримінація і багато інших поганих речей. Це думка про те, що сильний ти тільки тому, що ти поганий. Що сильні — лише поганці. А тому хороші —  лише слабкі. Що бути хорошим означає бути слабким і безсилим, скептичним і зневіреним. І навіть більше: що хорошими можуть бути тільки жертви. Тобто, зрештою, тільки мертві. Безсилля сильних — це прихована танатократія. Мазохістична танатократія. Це приховане визнання того, що добром може бути тільки смерть, твоя власна смерть. Що добром може бути тільки капітуляція — бо будь-який акт спротиву, боротьби має в собі ризик насильства, а отже - "зла". Такий-от парадокс дзеркального відображення - Європи, яку захопив вірус "безсилля сильних", і Росії, яка все будує на ідеї насильства як єдино можливого прояву сили. Долати це — означає також і долати мисленнєві віруси, які існують і на Сході, і на Заході.  Як вірус фанатизму, так і вірус зневіри. Як вірус насильства, так і вірус безсилля.ДжерелоПро автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕНРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.