Європейський суд з прав людини виніс безпрецедентне рішення у справі «Україна та Нідерланди проти Росії». Суд вперше в історії зафіксував настільки масштабні, системні й навмисні порушення прав людини з боку держави-члена ООН.

Що встановив суд? Росія відповідальна за: воєнні атаки на цивільних та позасудові страти; катування, зґвалтування, депортацію та «фільтраційні» табори; знищення майна, переслідування за мову, примусове усиновлення українських дітей; збиття MH17; повну зневагу до Конвенції з прав людини протягом 2014–2022 років.

Суд зобов’язав Росію: негайно звільнити або повернути всіх незаконно утримуваних українців, включно з депортованими дітьми; співпрацювати у створенні механізму встановлення особистостей дітей і повернення їх до сімей; відшкодувати збитки – розгляд компенсацій ще попереду, але суми можуть бути величезними.

Чи передбачене покарання у рішенні ЄСПЛ? Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) не є кримінальним судом, а судом захисту прав людини. Тому він не засуджує держави чи посадовців до тюремних строків, а встановлює порушення і визначає обовʼязок держави усунути наслідки цих порушень. Покарання тут – це: 1) юридичне визнання провини, яке може бути використано в інших міжнародних судах; 2) зобов’язання держави припинити порушення й виплатити компенсації постраждалим.

Чи буде Росія це виконувати? На практиці – ні, добровільно Росія не виконає рішення ЄСПЛ, адже: вона вийшла з Ради Європи й відмовляється визнавати юрисдикцію суду; має довгострокову політику ігнорування міжнародного права, зокрема рішення Міжнародного суду ООН, МКС, ЄСПЛ. Але це не означає, що рішення марне.

Як може бути реалізоване рішення ЄСПЛ? По-перше, міжнародний тиск:

• рішення формує юридичну базу для санкцій, замороження активів, арештів чиновників, позбавлення дипломатичних імунітетів;
• усі країни-учасниці Ради Європи зобов’язані виконувати рішення ЄСПЛ і не можуть його ігнорувати – тобто Росію не можна «відмити».

По-друге, використання в інших судах: 1) рішення ЄСПЛ – доказова база для Міжнародного кримінального суду (МКС) та Спецтрибуналу щодо агресії РФ; 2) воно також легалізує обговорення репарацій через створення Компенсаційного механізму та Реєстру збитків, схвалених у рамках Ради Європи.

Після падіння режиму або зміни політики РФ рішення ЄСПЛ можуть бути реалізовані, як це було з Німеччиною після Другої світової. Юридичні рішення не мають терміну дії: компенсації можуть бути стягнуті з конфіскованих активів РФ, які вже почали заморожувати.

Тож, рішення ЄСПЛ – це не «покарання» у класичному розумінні, а юридичний прецедент, що відкриває двері до: міжнародної ізоляції РФ, стягнення компенсацій через нові механізми, притягнення до відповідальності конкретних осіб у МКС та трибуналі, а також – є основою для моральної легітимності політики санкцій і судових рішень по всьому світу.

Головна сила таких рішень – у тому, що вони творять майбутнє правосуддя. І воно настане.