Це відомо з теорії держави й права. Єдине, що може її стримувати, — це державні інститути. Саме інститути змушують владу діяти в межах закону.Ситуація з призначеннями директора БЕБ і Уповноваженого з питань державної мови — ще один приклад того, як українська влада бачить себе і як ставиться до власних законів та інституцій.Навіщо взагалі передбачати в законі вимоги до Уповноваженого, якщо Кабінету Міністрів байдуже, що в тому законі написано?Навіщо прописувати процедуру призначення директора БЕБ, якщо Кабмін може без пояснень скасувати завершений конкурс? Посилання на якусь "таємну інформацію СБУ" виглядає дивно. Виходить, що працювати в НАБУ людина може, а в БЕБ — ні? Якщо проблема в родичах із російськими паспортами — даруйте, у Головкома ЗСУ батьки й брат живуть у Росії.Читайте також: Попіл загиблих не бʼє у їхні серця…Звісно, мені не байдуже, хто буде директором БЕБ. Але не варто забувати: ця війна триває, зокрема, тому, що українці не хочуть бути росіянами. Російська модель, де інститути існують лише для обслуговування влади, а не для того, щоб обмежувати її в межах закону, неприйнятна. Україна не воює за те, щоб сама собі збудувати маленьку Росію.Відповідно до статті 1 Конституції, Україна — суверенна, незалежна, демократична, соціальна і правова держава. Саме такою вона й має залишатися.Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.