Цікаво аналізувати статистику збиття ворожих засобів повітряних атак. Наприклад, свіжу, від ночі на 10 липня 2025 року. Збито 8 з 8 балістичних ракет «Іскандер-М» та 6 з 6 крилатих ракет Х-101. Тобто, якщо не економити ракети для західних комплексів ППО-ПРО, то відсоток збиття стає чудовим. Те, що зенітні ракети не економили (у розрахунку, що Трамп розблокував постачання), кияни чули дуже добре. Бійцям ППО-ПРО – шана і повага!

З 4 ворожих ракет ЗРК С-300 жодної не збито. І це теж зрозуміло: такими ракетами ворог б’є по прифронтових містах, а там їх збивати просто нема чим. Найбільш цікава ситуація з безпілотниками: збито 164 з запущених 397 (половина з них «шахеди»). А ще 204 безпілотники подавлені РЕБ.

Тобто, більша частина з так чи інакше нейтралізованих безпілотників – на рахунку РЕБу. Яким чином це вдається? Якщо якійсь спортивний літак з потужною РЕБ-установкою підлітає впритул до «шахеда», то він може вивести з ладу його систему керування (хоча ворог ці системи постійно модернізує). Так, подібні літаки почали потрапляти в Україну, але поки що у кількостях, на мій погляд, недостатніх для наведених показників.

При цьому, цифру «локаційно втрачені/подавлені РЕБ», майже неможливо підтвердити – ну, «шахед» втратив керування і полетів кудись світ за очі, як це перевірити? Тому подібні цифри викликають, скажемо так, запитання.

Наші мобільні протишахедні групи, озброєні кулеметами, втрачають свою ефективність. Вони здатні ефективно вражати цілі на висоті до 1 км, а «шахеди» зараз літають значно вище. Тому ці кулеметні групи збивають «шахеди» вже тоді, коли ті падають на наш об’єкт. Навіть якщо влучити, то уламки об’єкт все одно пошкодять. Тому поступово мобільні групи перетворюються на стаціонарні по захисту важливих об’єктів інфраструктури, наприклад, енергетичних. І це раціонально.

Найбільш ефективними проти ворожих безпілотників були і залишаються системи типа «Гепард» і подібні на зразок «Скайнекс». Але їхня наявна кількість абсолютно недостатня, щоб надійно прикрити навіть столицю, про всю Україну годі й мріяти.

Тому перспективний шлях – термінове створення малої винищувальної авіації, спеціалізованої саме на ворожих безпілотниках. Такі роботи розпочато, але все йде занадто повільно (маємо хронічні вади управління процесом). Тут ми відстаємо від ворога, який постійно і доволі швидко нарощує кількість своїх повітряних засобів ураження.
Другий напрямок – масовий випуск дронів-перехоплювачів.

Знов-таки, роботи разом з фахівцями західних країн ведуться. Але про масове серійне виробництво поки не йдеться. Поки що не вирішено у повному обсягу принципову проблему. Сьогодні дрон-перехоплювач – це конструкція з електродвигунами, здатна рухатися доволі швидко. Такий перехоплювач наздоганяє «шахед», влучає в нього, і обидва руйнуються.

Тобто, дороговартісні двигуни, акумулятори і система керування перехоплювача є одноразовими і після використання втрачаються. А такий перехоплювач коштує, звісно, менше, ніж зенітна ракета, але більше «шахеда», який він збиває. Тобто, дрон-перехоплювач має стати багаторазовим і після виконання завдання повільно повертатися на точку старту. Подібні дослідні зразки існують. Але дешевого і технологічного серійного зразка поки що нема.

«Шахедні» масовані атаки – це той фактор війни, який поступово стає одним з вирішальних. Вже лунають думки, що не російські ракети, а саме безпілотники потенційно здатні зруйнувати наші міста, наш тил, і зробити спротив агресії неможливим.

А у нас зараз головна тема – можлива зміна Кабміну. Але у першу чергу – заміна послів, а не очільників нашого ВПК. Невже у дипломатичній сфері все ще гірше, ніж в оборонці?