Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Миколу Манзенка.

Солдат Микола Манзенко на псевдо Мікс поліг 16 березня 2022 року біля селища Діброва на Луганщині. Під час запеклого бою, тримаючи позиції, він дістав смертельне кульове поранення. Захиснику тепер назавжди 34 роки. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Офіційний сайт Полтавської міської ради та виконавчого комітету.

Микола народився 27 червня 1987 року у місті Полтава. У 2002 році закінчив місцеву школу №4. Займався карате і боротьбою. Але справжнє хобі, яке потім переросло в професію, знайшов у Палаці дитячої та юнацької творчості, де був гурток електроніки.

«Коля ріс товариською, приязною дитиною. Був трохи неслухняним. Коли вчився у школі, маму і вітчима, який виховував хлопця з року, оцінками не радував. Натомість Коля був дуже талановитим трубачем, він навчався в музичній школі, де його дуже хвалили, відзначали його винятковий слух. У шість років Коля втратив свою старшу сестру Аню, якій було вісім – її збила машина. За два роки у Миколи народилась довгоочікувана молодша сестра (я), він швидко став справжнім «старшим братом»: і з візочком гуляв, і пелюшки прав, у поліклініку водив, не давав ображати», – розповіла молодша сестра Ангеліна.

Хлопець вступив до Полтавського ПТУ №23, де опанував професію екскаваторника. Отримав водійське посвідчення, захоплювався електрикою, компʼютерами. У мирному житті працював світло інженером в Польщі та Туреччині. Останні роки жив і працював у Києві. Дуже любив котів.

25 лютого 2022 року чоловік долучився до 112-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ та став на захист Батьківщини від окупантів. Воював на посаді стрільця 2-го стрілецького відділення 3-го взводу 7-ї роти 244-го батальйону.

«У Колі були золоті руки. Побратими згадують, що берегли його, бо багато всього трималося саме на ньому… Власної сімʼї Коля не створив, працював одразу по електриці в Полтаві, згодом переїхав у Київ. Часто навідував маму і племінницю Соню, яку дуже любив і балував… Дуже хочу, щоб люди памʼятали, завдяки кому і задля чого. Вічна памʼять і низький уклін моєму брату», – сказала Ангеліна.

Посмертно Миколу нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

Поховали воїна на Алеї Героїв Затуринського кладовища Полтавщини.

У нього залишились мама Наталія Владиславівна, сестра Ангеліна, а також племінниці Софія та Ніколь, яку Микола так і не побачив і яку назвали на його честь.

У Полтавському ПТУ №23 встановили меморіальну дошку в пам’ять про загиблого випускника.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.