Вишитий рушник - не просто прикраса, а один із найсильніших українських оберегів.Його використовували у важливі моменти життя - на весіллі, при народженні дитини, під час поховання, в повсякденному побуті. Кожен стібок на рушнику мав значення, кожен символ ніс захист, віру й пам’ять про рід.

Що означає кожен елемент вишивки, і чому рушник вважався сакральним предметом у житті українців, розповідає РБК-Україна.

Рушник в українській традиції - сакральний предмет, оберіг і свідок найважливіших подій життя: від народження до весілля, від щоденної праці до прощання з рідним краєм. Його вишивали з любов'ю та молитвою, вкладаючи в кожен стібок сенс і надію.

Українські рушники в експозиції Миргородського краєзнавчого музею (фото: Вікіпедія)

Дерево життя

Універсальний символ, що уособлює безперервність роду, зв’язок між поколіннями та гармонію світу. Часто зображується у вигляді стилізованого дерева з гілками, листям і птахами.

Птахи

Пара пташок - символ подружньої вірності, щастя і любові. Поодинокий птах означає душу або вісника із потойбічного світу.

Сонце і зірки

Ці знаки пов’язують рушник із небесною силою. Сонце символізує життя, світло, божественну енергію. Зірки - долю, оберіг у темряві.

Ромб, квадрат, хрест

Геометричні фігури мали охоронну функцію. Ромб часто уособлював жіноче начало, родючість; хрест - захист і баланс чотирьох стихій.

Квіткові мотиви

Мак - захист від зла, калина - символ України, невмирущості роду, ружа - краса та молодість. Композиції з квітів часто мали не лише естетичний, а й магічний характер.

Обрядовий контекст

Вишитий рушник в українській культурі завжди мав сакральне значення, особливо в обрядовому житті. Його використовували у всіх важливих моментах - від народження до смерті, і кожна подія супроводжувалась рушником із відповідною символікою.

Весільний вишитий рушник (фото: Вікіпедія)

Під час весілля рушник виконував функцію оберега та символу єднання. Молоді ставали на рушник перед вівтарем чи під час церемонії вінчання - вірили, що хто першим ступив на рушник, той і буде головним у сім’ї.

Рушниками також перев’язували руки молодят, символізуючи нерозривність їхнього союзу. Весільні рушники прикрашалися особливо урочисто - зображення птахів, дерева життя, пари чи калини означали любов, злагоду й продовження роду.

На хрестинах рушником обгортали немовля після купелі - це був оберіг для дитини, її перший духовний захист. Такий рушник вишивала або хрещена мати, або мати дитини з молитвою, часто з використанням білих або світлих кольорів.

У поховальному обряді рушник теж мав важливе місце. Ним перев’язували руки небіжчику, щоб "не тягнув" живих за собою.

Рушники дарували до церкви або клали під голову померлому - вважалося, що це допоможе душі легше перейти у вічність.

Ці рушники мали стримане оздоблення, часто тільки з хрестами чи геометричними візерунками.

У повсякденному житті рушники також мали свою роль. Ними прикрашали ікони (так звані "набожники"), використовували під час сватання, освячення житла, першого орання землі, будівництва хати.

У кожному з цих випадків рушник виступав як охоронна межа, що відділяла людину від зла і дарувала благословення.

Вас також може зацікавити:

• Чому немовлят не можна показувати до хрещення
• Для чого клали кропиву в ліжка
• Для чого у давнину "запікали" дітей у печах

Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: статті на Вікіпедії, Porte`s, Spadok.org.ua.