В українських Карпатах, на краю Чернівецької області, поблизу кордону з Румунією, є унікальний хутір Перкалаба, перші згадки про який датуються ще 1900 роком. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на Національний природний парк «Черемоський».

«Перкалаба – загадкове місце на краю Чернівецької області, яке набуло популярності завдяки «дикому» туризму», – йдеться в дописі.

Перкалаба – не село і не селище, а хутір, який є частиною найвіддаленішого населеного пункту області – села Сарата. Сама назва місцевості походить від однойменної річки Перкалаб, яка згадується в документах ще з XVIII.

Унікальність хутора полягає в тому, що його частина географічно розташована в Івано-Франківській області, але адміністративно належить до Чернівецької. Такий випадок – єдиний в області.

Перші згадки про Перкалабу як місцевість датуються 1900 роком – тоді тут був лише лісовий мисливський будинок, без жодних поселень. Заселення хутора почалося у 1940–50-х роках, коли радянська влада створила тут лісозаготівельний пункт. Людей було багато – будували гуртожитки, магазин, їдальню, пекарню, навіть баню й радіоприймачі були в кожній кімнаті.

Існує міф, що тут створили лісгосп для так званих «тунеядців» (дармоїдів), але насправді – це була повноцінна структура з видобутку лісу. Проте пізніше тут дійсно організували табір для людей, яких радянська влада вважала «соціально небезпечними» – часто просто за віру чи інакодумство.

Ще однією особливістю хутора є перкалабський хліб. У місцевій пекарні випікали хліб великої форми за особливою рецептурою. За переказами, його смак був настільки унікальним, що його купували навіть жителі з інших сіл.

«Сьогодні інфраструктури на хуторі практично немає, і населення значно зменшилось. Але Перкалаба все ще зберігає свій дух – дикий, історичний, особливий», – зазначають у НПП «Черемоський».

За даними місцевих ЗМІ, на хуторі деякі сім‘ї тут живуть з дітьми, а до найближчої школи – 50 км бездоріжжя. Дорога туди дуже важка навіть для позашляховиків.

Як потрапити на хутір?

Зараз в це село можна поїхати, тільки якщо звертатися в прикордонну службу заздалегідь та отримати дозвіл на проїзд.