Безумновно, Дональд Трамп хотів укласти угоду з Росією ціною України. Він готовий був тиснути на Україну, на Зеленського особисто, шукати союзників в середині, знецінювати Європу і вигороджувати Путіна. Для цього йому потрібно було лише одне – номінальні поступки від Путіна. 

Україна і Європа чомусь виявилися набагато міцнішими ніж думав Дональд. Крім того, історія «давай разом проти Китаю» не спрацювала. А ще найбільш токсичні українофоби і русофіли – Такер Карлсон, Ілон Маск і Стів Віткофф – примудрилися обіср-тися на інших напрямках. До купи і Гегсет. 

Володимир Путін за цей саме час примудрився не тільки не поступитися Трампу навіть на словах, але і кілька разів смачно харкнути йому в обличчя. А для Донні слабкість неприпустима через його нарцисизм. 

Плюс обʼєктивно навіть найбільш протрампівські консервативні представники еліт і медіа трохи прифігіли (і це помітно по зміні риториці) що на всі мирні ініціативи їх великого лідера Путін відповів вбивством цивільних і імітацією перемовин. Це не рахуючи того, що 80+% українських військових це теж по суті цивільні, які воюють бо треба. Імітація перемовин, наскільки я можу очікувати, роздратувала найбільше еліти. А ось показове вбивство цивільних під час спроб у мир – і інфлюенс-частину трамповської аудиторії. 

На фоні цього всього Трампу виглядати слабким не те що до руки. Доводиться щось робити. А після Ірану віра у мир через силу серйозно посилилася. Хоча в Ірані результати дуже скромні, але ж ефектно? 

Тому ми це усе і спостерігаємо. До того ж, вторинні санкції – це прекрасний механізм тиску на Китай і Індію, а шантаж Трамп любить. І так, я впевнений, що ці 50 днів – вони для панів у Делі і в Пекіні. Мол, давайте домовлятися.

Просто зараз у Трампа відкрилася можливість не на Україну тиснути, а пограти з Росією, Індією і Китаєм в цю гру. А це ж набагато веселіше. 

І так, ті хто бояться, що Путін досягне всіх цілей за 50 днів і це час для нього. По-перше, путінський наступ продовжується з 2024, а його поточна активна фаза – десь з початку травня. За ці 2 місяці, за 8-10 місяців, за 3,5 роки ніяких цілей своїх він не досяг.

І якщо до кінця осінньо-літньої кампанії він не зможе захопити нічого по справжньому суттєвого (великого міста чи агломерації), то все буде як в приказці «От него кровопролитие ждали, а он чижика съел». Бо наша стратегія наразі міняти мінімальні втрати території і ресурсів на виснаження російської спроможності в принципі вести війну. 

Ця війна закінчиться перемовинами, але тільки тоді, коли Путін не зможе її продовжувати. Або через смерть, або через брак ресурсу. Власне, за це і йде змагання. За колапс його системи. От тоді будуть перемовини. Але вони будуть зовсім про інше. 

Тому мої очікування від Трампа лишаються дуже стриманими, аби зброю продавав. Але його трикстерство на цей момент як мінімум ризикуює припинити нам шкодити. Що вже непогано. А чи буде користь – буде.  Хоча так не задумувалося. Масштаб користі – подивимося.