Головне:

• Чому влада поспішала з перезавантаженням Кабміну?
• Навіщо Шмигаля призначили в Міноборони?
• На кого спиратиметься Свириденко в новому уряді?
• Як пост віцепрем'єра з ЄС і НАТО став місцем головних кадрових боїв?

– Наш перший уряд, якщо ще пам'ятаєте, це були взагалі "космонавти". Потім прийшов "уряд порятунку", постійно від чогось рятував, то ковід, то велика війна. Зараз у нас буде третій уряд, свого роду мікс: є там і досвідчені люди, але з творчим запалом і креативом, - міркує в розмові з РБК-Україна один із видних нардепів від "Слуги народу".

Ми спілкуємося напередодні звільнення Дениса Шмигаля з посади прем'єра, яке має відбутися сьогодні, 16 липня. Хоча вже багато разів здавалося, що це може статися набагато раніше. Проте щоразу Шмигалю вдавалося встояти і зрештою пробути прем'єр-міністром рекордний термін, понад п'ять років – прогноз, який навряд чи хтось би зробив у момент його призначення, у березні 2020-го.

– Шмигаль умів балансувати Кабмін. І всі звикли, що все добре, але це робота, яку ніхто не бачив і не цінував. За Шмигалем закріпилася репутація другої скрипки, що він не суб'єктний і залежить від ОП, але це був його вибір – залишатися в тіні, – каже один зі співрозмовників від влади.

Як і писало РБК-Україна, цього разу розмови про зміну Кабміну дійсно мали під собою підґрунтя. І справді саме перезавантаження було вирішено проводити вже після Конференції з відновлення в Римі.

Утім, до кінця минулого тижня серед депутатів ходили чутки, що звільнення Шмигаля взагалі відкладуть на серпень, але зрештою парламент усе ж таки займеться цим у середині липня.

Одним із чинників стало те, щоб встигнути призначити нового посла у США до конференції українських послів у різних країнах, яка відбудеться в Києві 21 липня.

Представляти інтереси України у Вашингтоні вирушить міністр оборони Рустем Умеров. Це призначення не можна назвати надто вже несподіваним. Протягом останніх місяців різні співрозмовники РБК-Україна розхвалювали комунікаційні здібності Умерова, його вміння розмовляти із Заходом, у тому числі американцями. Тому його відрядження до Вашингтона в цьому плані логічне.

Рустем Умеров (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Тим більше, якщо врахувати, що з головним завданням – організацією всіх процесів у міністерстві оборони – Умеров, за оцінкою джерел видання, справлявся так собі.

– Там потрібен хтось, хто зміг би навести порядок, – сказав виданню співрозмовник у "Слузі народу".

І таким "хтось" і став Шмигаль, який зарекомендував себе в уряді як грамотний організатор.

При цьому з боку таке переведення – з посади прем'єра на посаду міністра оборони – у будь-якому разі виглядає як пониження. Особливо незрозуміле тому, що відбувається без будь-яких виразних публічних пояснень. Дивуються в цій ситуації і багато європейських дипломатів.

Втім, РБК-Україна чуло й інше трактування того, що відбувається. Мовляв, зараз уся увага держави буде ще більше заточена на оборонну сферу, там колосальні бюджети і хаос, який треба побороти. А своє переведення Шмигаль не розцінив як пониження, оскільки є командним гравцем і готовий виконувати ті завдання, які йому доручать, навіть вбачаючи в цьому певну "місію".

Тим більше, що функціонал Міноборони розширять, приєднавши до нього Мінстратегпром. А ось дати Шмигалю віцепрем'єрський статус або якось перейменувати посаду для більшої ваги не вийде – посада міністра оборони прямо прописана в Конституції.

У будь-якому разі, сама концепція з переведенням Шмигаля в міноборони, за інформацією РБК-Україна, народилася під час бесід Володимира Зеленського з Давидом Арахамією, соратником Шмигаля, який кілька разів "збивав" його відставку під час попередніх атак на прем'єра.

У будь-якому разі, як запевнив видання один із представників "Слуги народу", для багатьох нардепів саме переведення Шмигаля в Міноборони – головна подія в поточній кадровій комбінації, навіть не призначення Юлії Свириденко прем'єром.

У принципі, у самому факті такого призначення особливих сюрпризів немає – вже тривалий час саме Свириденко була єдиним реальним претендентом на прем'єрський пост у разі відставки Шмигаля. На її боці – підтримка з боку голови Офісу президента Андрія Єрмака, а також кілька успішних (щонайменше, з погляду Банкової) кейсів на кшталт узгодження "мінеральної угоди" з американцями. Крім того, у неї досить хороші відносини з різними бізнес-асоціаціями, розповідають співрозмовники видання.

Велику підтримку Свириденко на новій посаді надаватиме справжній ветеран виконавчої влади часів Зеленського, віцепрем'єр і голова Мінцифри Михайло Федоров, якого підвищать до першого віцепрем'єра і віддадуть курирувати чи не пів Кабміну.

– Задум який: завдання Свириденко і Федорова - створювати інвестклімат, грубо кажучи, щоб зароблялися гроші. А завдання Шмигаля – ці гроші витрачати з найбільшою ефективністю, ось такі два елементи, – розповідає РБК-Україна співрозмовник у президентському оточенні.

– Бажано, щоб у людей у новому Кабміні хоча б не було підозр у кримінальних справах, – з іронією зазначає в розмові з виданням один із депутатів від "СН".

За цим критерієм автоматично "відпадав" віце-прем'єр та міністр об'єднання українців Олексій Чернишов. Ба більше, його історію з тривалим закордонним відрядженням і кримінальною справою влада сприйняла як важкий іміджевий удар для себе, що й стало ще одним поштовхом до перезавантаження уряду.

Крім того, нового очільника отримає Міністерство культури, тепер уже без "стратегічних комунікацій", які передадуть до якогось іншого відомства (якого –поки що невідомо). Микола Точицький, якого співрозмовники видання характеризували як грамотного дипломата, у Мінкульті опинився просто не на своєму місці. Тепер же він, очевидно, продовжить свою роботу за рідною дипломатичною лінією.

Замість нього пропозицію очолити міністерство надіслали Вероніці Селезі – директорці креативного агентства, яка вже очолювала департамент гуманітарної політики в ОП у перші місяці президентства Зеленського (до Селеги посаду пропонували й іншим кандидаткам, але ті відмовилися). Важливо, що Селегу співрозмовники видання називають хорошою знайомою Юлії Свириденко.

Володимир Зеленський і Юлія Свириденко (фото: facebook.com/yulia svyrydenko)

Таким чином, новий прем'єр отримав би ще одну "свою" людину у своєму ж уряді. Адже поки що з цим у Свириденко досить туго. До числа "своїх" вона може віднести свого заступника в Мінекономіки Олексія Соболєва, який тепер піде на підвищення і очолить міністерство. Тим паче, до нього ще й приєднають Мінагрополітики та Мінекології – у рамках загальної концепції "оптимізації виконавчої влади". Утім, це не перший експеримент такого плану зі злиття міністерств, і попередні складно назвати вдалими.

Також своєї посади позбудеться міністр соцполітики Оксана Жолнович, роботою якої "нагорі" начебто давно були незадоволені.

– З іншого боку, там таке міністерство, що ти хорошим ніколи не будеш, якщо грошей на соціалку весь час не вистачає. Так що там, напевно, просто треба раз на рік міняти міністра, – говорить один зі співрозмовників РБК-Україна у владі.

Поки що на посаду очільника Мінсоцу перейшов з міністерства фінансів його перший заступник Денис Улюкаєв. Довгий час джерела повідомляли про те, що до Мінсоцу можуть приєднати і міністерство ветеранів, але в підсумку від ідеї відмовилися.

Мабуть, найбільша інтрига і найбільша боротьба під час перезавантаження Кабміну розгорнулася навколо Мін'юсту і напряму європейської та євроатлантичної інтеграції. У нинішньому уряді ці посади суміщала Ольга Стефанишина. З тим поясненням, що переговори про вступ до Євросоюзу, за які вона відповідала, – це насамперед, про зміни законодавства, тому Мін'юст все ж логічний.

Проте Стефанишину було вирішено прибрати, що для багатьох (зокрема і європейців) стало сюрпризом, а пости віце-прем'єра з ЄС/НАТО знову розділити з Мін'юстом.

На Мін'юст всерйоз розглядалися дві кандидатури: Ірина Мудра з ОП і Герман Галущенко, чинний міністр енергетики. Увечері вівторка джерела повідомили РБК-Україна: в Мін'юст все-таки піде Галущенко. Його місце в Міненерго займе глава Мінекології Світлана Гринчук, яка де-факто залишилася б без посади після ліквідації свого міністерства.

А ось у боротьбі за посаду "європейського" віцепрем'єра інтрига жила до самого кінця. Передбачалося, що її обійме заступник міністра економіки і торговий представник Тарас Качка, тим паче, що він уже має великий досвід переговорів з європейцями про торговельні квоти. Качку як свого заступника активно просувала на посаду Свириденко.

Водночас з'явився й інший кандидат, якого, зокрема, активно підтримала Стефанишина, що йде з Кабміну, – посол України в ЄС Всеволод Ченцов (сама Стефанишина, як припускають, у будь-якому разі обійме його нинішню посаду). Станом на пізній вечір вівторка джерела запевняли, що Свириденко змогла відстояти Качку – але допускали, що ситуація ще може змінитися.

Ліворуч - Денис Улютін, праворуч - Тарас Качка (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Велика боротьба точилася і навколо крісла глави Міносвіти. До міністра Оксена Лісового у низки нардепів накопичилося багато запитань, озвучувалося навіть ім'я його можливого наступника - його ж заступника Андрія Вітренка, проти чого навіть встигли відбутися студентські акції протесту.

Ситуація дійшла до того, що низка депутатів погрожували зірвати "пакетне" голосування за склад Кабміну, вимагаючи розглядати і затверджувати кожного міністра окремо. Це і затягнуло б процес, і суттєво підвищило ризики його зриву взагалі – оскільки голосів могло не вистачити. Але вчора на урядовому рівні відбулася низка зустрічей із незадоволеними депутатами, їхні претензії начебто вдалося зняти, підтримав Лісового і віце-прем'єр Федоров.

Таким чином, членів Кабміну, крім міністрів оборони та закордонних справ, затверджуватимуть списком. Співрозмовники РБК-Україна в парламенті розповідають, що запас голосів не те щоб великий, але є: 235-240 "за", з яких приблизно 180 "слуг народу", крім того, депутати з "Довіри", "За майбутнє", уламків ОПЗЖ – словом голосів повинно вистачити, сюрпризів не очікується.

При цьому якогось окремого активного "збору" голосів за ініціативу не було. Це не дивно, бо головний "збирач" – голова фракції Давид Арахамія – навряд чи б узявся за роботу з великим ентузіазмом. Один з головних політичних наслідків нинішнього кадрового перезавантаження, про що вже писало РБК-Україна, – у давній боротьбі між Андрієм Єрмаком і Давидом Арахамією за вплив і увагу Зеленського нарешті переміг перший.

– Загалом, як ви думаєте, хоча б гірше не стане? – поцікавилося РБК-Україна перспективами життя при новому Кабміні в одного з досвідчених депутатів від влади.

– Ні. Ну, не повинно. Потенціал є, а там подивимося, – відповів співрозмовник.