Це не просто термін для гарного заголовка, а концепція, що поступово оформлюється у відповідь на реальність, в якій Україна вже третій рік веде повномасштабну війну.Суть проста: демократія в умовах війни не обов’язково має згортатися. Вибори, прозорість, відповідальність посадовців і незалежне судочинство — це не перешкода для оборони, а її основа. Цю думку першим публічно озвучив представник ГУР МО України Андрій Юсов ще у травні. Зараз її розвивають у фаховому середовищі.Звучить переконливо, але є стереотипи та застереження. І ось як вони виглядають:1. "У війну не до демократії"Це аргумент із набору "виграймо, а потім подумаємо про права й процедури".Але саме втрата довіри й непрозорість — це те, що руйнує тил швидше за ворога. Коли люди бачать, що рішення ухвалюються кулуарно, покарання вибіркове, а права  опціональні, бойовий дух падає. Читайте також: Україна не стане авторитарною поліцейською державоюДемократія — це не слабкість, а зв’язок між владою і суспільством, який не рветься в критичний момент.2. "Це працює в теорії, не в окопах"Мовляв, це розмова для мирного часу.Насправді це якраз розмова для часу війни. Бо якщо не окреслити межі допустимого — система скотиться в те, проти чого ми воюємо. Мова не про формалізм, а про те, щоб будь-яке обмеження мало логіку, строк і публічне обговорення.3. "Централізація — це ефективність"Зрозумілий аргумент. Але це залежить від того, як розуміти ефективність.У нашій війні ефективність складається не лише з вертикалі команд, а ще самоорганізації, добровольчих рухів, горизонтальних мереж допомоги. Їх не побудуєш указом. Вони виникають там, де є довіра й відчуття справедливості. А це суто демократичні речі.Чому ця ідея важлива?Бо насправді мова не лише про нас. Україна вже де-факто формує нову модель безпеки для Європи.Це складно. Але це можливо. І важливо.ДжерелоПро автора. Олександр Антонюк, політичний експертРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.