Сьогодні, 16 липня, святкує 88-річчя українська акторка театру та кіно Ада Роговцева. «Главком» зібрав ролі, якими найбільше запам’яталась народна артистка України.

Особисте життя

Народилася майбутня акторка у Глухові на Сумщині. Коли дівчинці виповнилося чотири роки, почалася Друга світова війна. На той час родина, через роботу батька, жила в Одесі. Батько служив в особистій охороні Микити Хрущова. Після закінчення війни їм виділили невелику квартиру в Києві.

Через деякий час сім’я переїхала у Полтаву, оскільки фінансовий стан сім’ї акторки був складним. Двоє братів Ади обрали сумнівний шлях у житті – пияцтво і крадіжки. Вже досягши успіху, довгий час сестра допомагала їм грошима, але їх завжди не вистачало. Брати досить рано померли.

Закінчила Київський театральний інститут імені Івана Карпенка-Карого. З 1958 року – артистка Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, де пропрацювала понад 35 років.

У 1959 році відбувся дебют артистки. У 22 роки вона зіграла головну роль у виставі «Юність Полі Вихрової». За рік Роговцева отримала звання заслуженої артистки УРСР.

Зірка вийшла заміж у 1959 році за педагога Костянтина Степанкова. Три роки потому в сім’ї народився син, якого назвали на честь батька. Ще через 10 років на світ з’явилася донька Катерина.

Познайомилися Ада та Костянтин під час навчання в театральному інституті. Історія їхнього кохання була не без драматизму. В харизматичного, одруженого викладача були закохані багато студенток. Та й сама Ада Роговцева в молодості була дуже красивою і талановитою. Однак почуття виявилися взаємними й сильними.

Спочатку вони приховували свої стосунки, щоб не втратити місце в інституті. Коли Ада завершила навчання, Степанков, на той час розлучений, одружився з нею.

Спочатку не вся сім'я жінки прийняла її обранця через вік та розлучення.  Згодом чоловік Роговцевої захворів на туберкульоз і помер у 2004 році. Їхній шлюб тривав 46 років.

Згодом акторка присвятила покійному чоловікові книжку «Мій Костя», в якій розповідає про його останні місяці життя і власні переживання. 

У 2012 році помер і син Роговцевої від онкологічної хвороби. Теж Костянтин. Вона тоді на деякий час залишила сцену.

У 23 роки отримала звання заслуженої артистки України. Крім цього була нагороджена Шевченківською премією, орденом Княгині Ольги, «За заслуги» I, II, III ступенів. Також Ада Роговцева відзначена званням героїні України.

Творчий доробок

Творча кар’єра Роговцевої охоплює понад шість десятиліть: вона зіграла понад 150 ролей у театрі, кіно та серіалах. Серед найвідоміших – стрічки «Вічний поклик», «Салют, Маріє!», «Осінні спокуси», а також вистави на сцені Київського театру драми імені Лесі Українки.

Артистка виконала цікаві ролі у десятках фільмів, зокрема, «Хвилі Чорного моря», «Поема про крила», «Кармелюк», «Тарас Бульба». Героїні Ади Миколаївни переважно є душевними жінками з внутрішнім стрижнем, які вселяють позитив у глядача.

Серед театральних досягнень варто згадати ролі у спектаклях «Варшавська мелодія», «Хтось мусить», «Вишневий сад», «Пер Гюнт», «Матінка Кураж і її діти», «Священні чудовиська», «Рожевий міст», «Будьте як вдома» та багатьох інших. Проте знаковою для актриси все ж залишається роль Гелени у драмі «Варшавська мелодія», яку Ада Роговцева зіграла близько 700 разів.

Окрім творчості, Роговцева відома активною громадянською позицією. Вона з перших днів підтримує українських військових, відвідує поранених у шпиталях, бере участь у волонтерських ініціативах та неодноразово виступала перед бійцями на передовій. Акторка і далі продовжує працювати, виступати на сцені й брати участь у суспільному житті країни. 

Минулого року у день свого народження, Роговцева грала благодійну виставу, де збирала кошти на потреби ЗСУ.

Відомі цитати акторки

Серед найвідоміших цитат, які сказала Ада Роговцева, такі:

• Найголовніше в житті людини – зберегти свою людську гідність всупереч усьому. Тому що людина без гідності – неповноцінна людина, а народ без гідності – це вже не народ.
• Любов – це любити його, віддавати йому все, належати йому, але якимось чином мати свою свободу
• Залежати від іншої, навіть коханої людини – нісенітниця! Я Кармен! Жінки всі Кармен! Чому вона, ця моторошна тютюнниця, на всі часи улюблена героїня? Що в ній такого? Тому що незнищенне в жінці право вибору! І немає такої влади над нею, яку можна було б над нею затвердити! І тому мені прикро і гірко, коли свекруха над невісткою знущається, вказує їй, а та, дурненька, у каструлю плаче. На голову їй цю каструлю одягла і пішла у своє життя! Не можна жити життям іншої людини.
• Я все життя грала в Росії, крім України. Мені кажуть: «Адо, ти наша». А я їм відповідаю: «Я не ваша. Я своя, я українська».
• Я легко віддавала все, що заробляла, а коли потрібно було виходити у світ, займала у подруг і одяг, і діаманти. Так найчастіше і буває: те, що робиться у поспіху і відчувається, як «не головне», побічне, виявляється у результаті найголовнішим, чи не найважливішим і значним. Щось на кшталт «обмовки за Фрейдом»: випадково сказане видає істину більше, ніж ретельно сформульоване.
• «Шляхетна людина не дозволить собі низьких вчинків, бруду, агресії».

До слова, зараз Україну захищають онук та зять акторки.