" Людиною рухає не тіло, людиною рухає мотивація" – ці слова врізалися в пам'ять. Їх сказав ректор Японського університету в Кобе, розказуючи про реабілітацію травмованих.

Мотивація та розуміння, чому рухаєшся попри все, здатне створити диво і перебороти найскладніші перешкоди. Однак, часто людині потрібно допомогти побачити, що "світло є". 

І лише соціальна сфера, соціальна політика має таку мету – допомогти сформувати мотивацію, щоб жити далі: для батька, який втратив родину; подружжя, що залишилося на старість без дому і заощаджень; для дитини яка втратила батьків; жінки, яка пережила сексуальне насильство від окупантів; ветерана, що повернувся додому з ампутаціями. 

Допомогти людині в кризі подолати свою зневіру, залежність, прожити втрату, трансформувати себе через біль і творення нових сенсів, забезпечити самостійність та економічну спроможність – дуже складне завдання, якого не досягнеш виплатами чи простими рішеннями. Саме це і є найважливіше у соціальній сфері, проте, на жаль, для багатьох не очевидне.

Ми декомунізували вулиці і назви, але продовжуємо сповідувати радянський підхід, до соціальної підтримки, в якій заохочується патерналізм і думка, що держава має все вирішити замість людини. Багато років реагуючи на наслідки кризи, ми ніби "заморожували" вразливість людини відкуповуючить від неї мізерними виплатами.

Саме таку соціальну політику я хотіла зруйнувати – де байдужі "совбези", які працюють за шаблоном, а не враховують справжню потребу людини; де заклади, які утримують штати, а не забезпечують якісні послуги; де немає персональної історії людини, а є лише мізерні рахунки допомоги, що нищать гідність. Бо такий підхід формує відповідні суспільні тренди, які впливають на всі сфери життя: я нічого не вирішую, то ж не обираю усвідомлено голосувати на виборах, уникаю обов’язку захищати державу,  сплати податків і не беру на себе відповідальність за власне життя. 

Що вдалося змінити?

1. Ми з командою зруйнували багаторічні корупційні схеми з соціальним страхуванням, де місяцями не платили лікарняні і незрозуміло як витрачали гроші на оздоровлення. Ми цифровізували процеси, оптимізували штати через об'єднання фондів соцстраху і пенсійного. Це дало ліквідацію системної заборгованості по лікарняних, зробило доступною інформацію про хворобу працівника для роботодавця та впровадили оплату лікарняних під час хвороби, а не після. 
2. Зруйнували закритий "клуб підприємств", які користувалися мільйонними податковими пільгами за працевлаштування людей з інвалідністю, а на практиці була "оренда трудових книжок", а не підтримка.
3. Відкрили ринок протезування та забезпечення іншими засобами реабілітації, прибравши корупційні кваліфікаційні вимоги та обмеження. Сьогодні, щоб розпочати бізнес в цьому секторі, важливо лише забезпечувати якість.
4. Цифровізували виплату соціальних допомог і прибрали всі паперові відомості, які неможливо перевірити, а також стоси довідок для людей. "Совбези" радянського зразка стали непотрібними. Замість них розвиваємо соціальні служби в громадах, де соціальні менеджери (так як і сімейні лікарі в медицині) супроводжують людину і родину в потребі і формують індивідуальну карту виходу з кризи.

Що створено?

Побудували нову філософію соціальної підтримки, де в центрі людина та її потреби. Акцент на формуванні спроможності,  а не "заморожування" в залежності. 

Для цього ми презентували нову систему соціальних послуг як реальної взаємодії людини і фахівця, що надасть підтримку, коли не розумієш, які в тебе права і можливості (соціальні працівники в лікарнях), допоможе впоратися з вихованням дитини з інвалідністю (послуга раннього втручання), супроводять на роботі людину з інвалідністю та проконсультують, як їй облаштувати житло під її потреби після травми, нададуть якісний догляд, який не ізолює людину від громади. 

Частину цих послуг вперше почала закуповувати держава. Вперше це відкритий ринок, де послугу надають як бізнес, так і громадський сектор. Вперше держава і громадськість стали партнерами, а не процесами в паралельній реальності.

Створили нові послуги, реагуючи на виклики війни. Послуга з формування життєстійкості – це приклад того, як має виглядати соціальна підтримка. Адже люди знаходять там опору і перетворюють свій біль на досвід, з яким вчаться жити.

Послуга поновлення стосунків ветерана та членів його сім'ї дозволяє переосмислити відносини тим, які були довго окремо і мають травматичний досвід. Ми вчимо родину знайти точки дотику і відродити почуття, осмислено приймати партнерів з їх новими емоціями і досвідом.

Підтримане проживання для літніх і людей з інвалідністю – це сервіс, де, на відміну від інституцій,  не обмежують право обирати сніданок, мати приватний простір чи прати свою білизну окремо від інших. Разом з тим забезпечують догляд і необхідний супровід в гідних умовах.

Ми створили нову систему  повернення до життя людей з інвалідністю, ухваливши закон, який запрацює з 2026 року. Забезпечили соціальний супровід і реабілітацію з першого дня захворювання або травми, запроєктували допомогу з інвалідності на рівні середньої зарплати (законопроєкт 12209) і індивідуальну оцінку можливостей працювати, на заміну типовій забороні на роботу за діагнозом. Крім того, нове законодавство дає можливість фінансувати супровід на робочому місці, субсидії для роботодавців і окрему підтримку соціальних підприємств,  усіх за однаковими правилами, якщо вони беруть на роботу людей з інвалідністю.

Також сформували цілісну концепцію підтримки впродовж життя для родин, у яких дитина з інвалідністю. Розпочали закупівлю різних послуг – від послуги раннього втручання, до збільшення оплати для няні, яка допоможе з доглядом, денного догляду і розвитку для кожної дитини з найскладнішими порушеннями, далі підтримане проживання і робота з підтримкою або на соціальному підприємстві.

Схвалили цілісну демографічну стратегію, в рамках якої розробили законопроєкт підтримки родин з дітьми на кожному етапі виховання і розвитку. Розробили низку сервісів для дітей без батьківської опіки, які дозволяють дитині залишитися в родинному оточенні, а не потрапити в інституцію.

Завдяки цифровим сервісам сформували "соціальну історію людини", де вся інформація та підтримка в одному місці і зручно онлайн звернутися за соціальними послугами та продовжуємо їх вдосконалювати.

Вперше за всю незалежність України запропонували прозорий облік та систему ввезення гуманітарної допомоги. Відповідаючи на виклики війни, вперше запропонували формат співпраці міжнародних організацій та держави у гуманітарному реагуванні. У партнерстві здійснюємо низку виплат для найбільш вразливих категорій.

Зробили людяною ідентифікацію для пенсіонерів ВПО, що дозволило їм отримувати свої пенсії, де б вони не були.

Створили зручний сервіс самостійного збільшення пенсійного внеску. Це дозволяє нашим людям, які зараз закордоном, мати страховий стаж в Україні та нашу пенсію в майбутньому.

Повністю розробили проєкт пенсійної реформи, яка дозволить збільшити розмір пенсії та нараховувати її справедливо, залежно від тривалості роботи і розміру внесків.

Звісно, це лише початок. Адже такі трансформаційні зміни потребують часу. Проте, я впевнена, що наші рішення створили фундамент для європейської соціальної політики, метою якої є людина, здатна повністю самостійно закривати свої потреби, з підтримкою, яка не обмежує чи принижує гідність, а доповнює функціонування.

Розпочавши роботу на посаді Міністра у перший рік війни, я з командою вирішили не лише забезпечити поточні потреби населення, а сфокусуватися значною мірою на реформах, складних управлінських рішеннях, що дозволять не просто вижити, а й жити та розвиватися українському суспільству. Так, реформи, це не завжди комфортно, але тільки це може наблизити нашу країну до сталого благополуччя. Здатність робити реформи під час війни вражає та викликає повагу до нас у світі.

Вдячна всій команді та чисельним партнерам за сміливість втілювати нове в складних умовах, за те, що ми впродовж цих трьох років крок за кроком проєктували і втілювали трансформації та виконували всі наявні соціальні гарантії в умовах обмежених ресурсів та постійних викликів. Впевнена, що ці зміни вже покращили життя багатьох людей, вірю, що вони стануть незворотніми та системними.

Бо інакше, не буде успішної України.

Оксана Жолнович