Українці звикли до по батькові як до невід’ємної частини офіційного імені. Але у світі це явище радше виняток, ніж правило. В одних країнах по батькові досі фіксується в документах, в інших його вважають пережитком минулого або не використовують зовсім.

Як пишуть ідентифікаційні дані там, де по батькові не існує, і які країни досі його застосовують, розповідає РБК-Україна.

Україна, Росія, Білорусь, Казахстан, інші пострадянські країни

У документах по батькові вказується офіційно, і є частиною повного імені. У школах, на роботі, в юридичних чи банківських справах звертання на ім'я та по батькові вважається ознакою поваги або формальності.

Ісландія

Унікальна країна, де по батькові (а іноді й по матері) є частиною прізвища. Наприклад, син Йона - це Йонссон, а дочка - Йонсдоттір.

Прізвища як спадкове явище в Ісландії практично не існують. Людей в офіційних документах і в побуті називають на ім'я та по батькові, а не за родовими назвами.

Арабські країни

У багатьох мусульманських країнах (Єгипет, Саудівська Аравія, Ірак тощо) у паспорті чи посвідченні особи вказується кілька імен - ім’я особи, ім’я батька, діда, а іноді й прадіда.

Це не по батькові в нашому розумінні, але важлива частина ідентифікації людини в релігійно-культурному сенсі.

Індія

По батькові часто включають у повне ім’я, особливо в Південній Індії. Наприклад, ім’я може бути "С.Р. Рамасвамі", де "С" - ім’я батька, "Р" - ім’я діда. Водночас у багатьох регіонах Індії взагалі немає прізвищ як таких - по батькові використовується замість них.

США, Канада, більшість країн Європи

По батькові в документах не існує як окрема одиниця. У формальних контекстах використовуються ім’я та прізвище. Якщо є друге ім’я (middle name), воно не завжди вказує на батька.

Наприклад, у Джона Ф. Кеннеді літера "F" означає "Фіцджеральд" - це не по батькові, а друге ім’я, яке обирають самі батьки.

Франція

Жорстка політика щодо імен: держава не визнає по батькові як юридичного елемента. Усі офіційні документи - лише ім’я та прізвище. Прізвище в більшості випадків наслідується по лінії батька (хоч з 2013 року можна обрати й материнське).

Японія, Китай, Корея

Тут спершу вказується прізвище, потім ім’я. По батькові як окремої форми немає. Замість цього важливу роль відіграє родовід і династія, а в історичних документах або при шлюбах іноді фіксується ім’я батька, але не як офіційна частина імені.

У країнах, де по батькові відсутнє як офіційна складова, замість нього можуть використовувати:

Middle name (друге ім’я) - у США, Канаді, на Філіппінах.

Номер родинного коду або національний ідентифікатор - у Франції, Нідерландах, Німеччині.

Повторення прізвища батька як другого імені - у деяких арабських чи африканських країнах.

Питання відкрите. З одного боку, українське законодавство визнає по батькові частиною повного імені.

З іншого - нові документи, як ID-картка, уже дозволяють обрати, чи включати по батькові. Також дедалі частіше в побуті звучить лише ім’я - без формальностей.

Проте поки що по батькові залишаються важливою ознакою офіційності, формальної ввічливості та культурного коду. Унікальний мовний маркер, який свідчить про приналежність до української традиції.

Вас це може зацікавити:

• 10 старовинних українських імен-оберегів, які знову актуальні зараз
• Які українські прізвища пов'язані з містикою і можуть налякати
• 50 імен часів Київської Русі, які зараз звучать сучасно та модно

Під час написання матеріалу були використані джерела: Міністерство юстиції України, BBC World Service, Icelandic Naming Committee, Al Jazeera Arabic, Government of India, National Portal