Бедуїнські племена масово поперли на Сувейду, і, за чутками, вже в місті. Це не раптовий порив – усе через дурнувате втручання Ізраїлю та місцевий бардак.

Розберемо, що до чого.

Ізраїльські авіаудари, які, за їхніми словами, мали «захистити друзів», лише розворушили осине гніздо. Друзів розсварили між собою: одні хочуть із Дамаском дружити, інші – ні. Сунітські племена, у свою чергу, наїжачилися, бо сприйняли друзькі заклики до автономії як ляпас, ще й підігрітий ізраїльською підтримкою. В результаті, друзькі цивільні тепер у більшій небезпеці через помсту та біженську колотнечу.

Очевидно, що у таких конфліктах святих немає. Урядові війська, бедуїни, друзькі ополчення – усі грішать. Атаки на цивільних, звірства, хаос. Ізраїль просто підлив бензину в цей вогонь. Додайте до цього дезінформацію. Казки про «тисячі» загиблих сіють паніку й унеможливлюють переговори.

Варто визнати, Хікмат аль-Хіджрі – головний порушник спокою. Цей друзький лідер плює на перемир’я, підтримує Ізраїль і роздмухує конфлікт. Через нього зусилля інших друзів та уряду Сирії йдуть коту під хвіст.

Виник вакуум влади. Сирійська армія відступила, щоб не сваритися з Ізраїлем. Друзькі ополчення (прихильники Хікмата аль-Хіджрі) кинулися мститися бедуїнам, не жаліючи цивільних. Бедуїни відповіли контратакою, заповнивши прогалину в безпеці. Результат – ще більше крові.

Ізраїль переграв сам себе. Хотіли захистити друзів і заблокувати сирійський уряд біля кордону, а натомість розпалили міжконфесійну ворожнечу й підняли бедуїнські племена. Тепер Ізраїль благає сирійські війська повернутися в Сувейду, щоб навести лад. Дебіли, бл*.

Що станом на зараз? Бої не вщухають, повідомляють про численних загиблих. Перемир’я висить на волосині. Всі закликають до деескалації, але довіри майже немає.