Витоки конфлікту: чому стосунки Китаю з Тайванем завжди напруженіфото: соцмережіІсторія протистояння між Китаєм і Тайванем триває ще із середини XX століття. Громадянська війна в Китаї періоду 1927 – 1949 років закінчилася тим, що комуністи на чолі з Мао Цзедуном встановили контроль над материковою частиною країни та проголосили утворення Китайської Народної Республіки. Тим часом уряд Чана Кайші, який представляв націоналістичну партію Гоміньдан, відступив на острів Тайвань, розташований за 160 кілометрів від узбережжя Китаю. Разом зі своїм лідером туди вирушили й кілька сотень тисяч військ Республіки Китай, а також два мільйони біженців, які представляли здебільшого той же таки уряд і ділові кола. Там Чан Кайші проголосив місто Тайбей тимчасовою столицею Республіки Китай.Відтоді материковий Китай не визнає незалежності Тайваню. Тому Китайська Народна Республіка наполягала на принципі "одного Китаю", за яким Тайвань має бути невід’ємною частиною КНР, навіть попри фактичну автономію острова. Тим часом Тайвань з роками сформував власну ідентичність, перетворившись на демократичну державу з відкритою економікою, активною громадянською спільнотою й вільною політичною системою.Хоча активних бойових дій між сторонами не було, періоди напруги виникали знову і знову. Зокрема під час криз у Тайванській протоці уподовж 1950 – 1990 років, коли КНР періодично вдавалася до обстрілів менших островів, або коли повітряні війська обох зіштовхувались у протистоянні. Окрім того, напругу створювали і дипломатичні зміни у світі, коли щораз більше країн визнавали КНР. Проте не лише це, на тлі внутрішніх перетворень на самому острові стосунки теж періодично переходили у гостріші фази, адже Тайвань щораз далі відходив від уявлення себе як "іншого Китаю", і дедалі голосніше говорив про власну суб'єктність.Сьогодні конфлікт між Пекіном і Тайбеєм постає не лише як питання кордонів, але й як глибоке зіткнення бачень майбутнього, політичного устрою і самого права на існування.Нова віха загострення конфлікту між Тайванем і Китаєм: випробовування межфото: gettyimagesТривалий час політика Тайваню була спрямована на те, аби максимально зменшити свою економічну залежність від Китаю. Зокрема над цим активно працювала попередня лідерка країни, представниця Демократичної прогресивної партії Цай Інвень, яка виступала за офіційне визнання незалежності острова від материкового Тайваню. Вона обіймала посаду упродовж двох термінів – із 2016 по 2024 рік. Її метою був передовсім розвиток співпраці з іншими демократичними країнами, також Цай Інвень ініціювала внутрішні економічні реформи та працювала над збільшенням витрат на оборону.Не дивно, що саме у період президентства Цай Інвень погіршилися стосунки з КНР, який і далі живе думками про "один Китай". Проте тут також варто підкреслити, що період початку нового збурення у стосунках Тайваню та Китаю припадає на 2022 рік та має певну хронологію ескалації.Однією з відправних точок процесу ескалації можна вважати візит на Тайвань спікерки Палати представників США Ненсі Пелосі, яка упродовж своєї політичної кар'єри послідовно залишалася критиком Китаю. Тоді її приїзд викликав дипломатичний вибух, але також чітко засвідчив солідарність США із демократичним Тайванем. "Щоб підтвердити непохитну відданість Америки нашим союзникам і друзям у регіоні", – окреслювала вона тоді свою поїздку в країни Азії.Тайванські медіа та політики сприйняли візит як сильний прояв міжнародної підтримки, хоча частина населення побоювалась ескалації.Натомість Пекін на цей візит відреагував гостро, вважаючи його серйозним порушенням суверенітету та територіальної цілісності Китаю: висловив обурення та вжив низку заходів у відповідь, зокрема військові навчання навколо Тайваню, економічні санкції та дипломатичний тиск. Влада Китаю пообіцяла лідерці Тайваню "прискорений колапс" та "велику катастрофу". Так, Пекін не наважився на військовий конфлікт, але почав економічну блокаду острова, а також провів військові навчання навколо Тайваню, заявляючи, що вони були зосереджені на відпрацюванні далеких повітряних і наземних ударів Китаю. Щобільше, тоді пролунала заява про те, що "історичне завдання" щодо "возз'єднання" Китаю може бути реалізоване.Відтоді напруга навколо острова не спадає. Наступний, 2023, рік ознаменувався великою кількістю китайських навчань у Тайванській протоці, включаючи симуляції ударів по об'єктах на острові та блокади. Це змусило Тайбей також перебувати у стані постійної готовності та проводити свої військові навчання поряд із підготовкою до виборів.Китай не оминув нагоди спробувати вплинути на тайванські вибори. Як відзначали в Інституті вивчення війни, це були спроби запобігти перемозі кандидата в президенти від Демократичної прогресивної партії. Але ні спроби підкупу чи економічного тиску, ні військові маніпуляції не мали успіху, бо новим президентом Тайваню став представник правлячої партії, експрем'єр-міністр та колишній віцепрезидент за часів попередньої лідерки, Лай Чінте. Він фактично продовжив її лінію та наголосив після обрання, що тільки народ Тайваню може вирішувати своє майбутнє. Окрім того, у своїй інавгураційній промові новий президент Тайваню пообіцяв забезпечити стабільність, зберігаючи статус-кво у відносинах острова з Китаєм.Тож, поки Китай продовжує спроби посіяти страх серед населення Тайваню за допомогою військового тиску, зокрема постійних військових навчань та порушень повітряного простору острова своїми винищувачами, а також використовуючи інформаційну війну, сам Тайбей шукає способи посилити зв'язки із союзниками, посилює оборону та вчиться протидіяти китайській дезінформації. А також переймає досвід боротьби України у війні проти Росії.Український фактор: як війна в Європі змінила сприйняття Тайванюфото: gettyimagesПовномасштабне вторгнення Росії в Україну стало для світу гучним сигналом того, що навіть після десятиліть затвердження та підписання дипломатичних норм великі держави здатні порушити міжнародне право і вдатися до грубої сили. Тайвань уважно стежив за розвитком подій, і почав дедалі частіше бачити в українському досвіді потенційний сценарій для себе, адже, як і Україна, він існує під постійною загрозою вторгнення значно більшого за розміром і військовим потенціалом сусіда.Для тайванців Україна стала символом опору й натхнення. Після 2022 року у місцевому медіапросторі значно зросла увага до теми війни в Європі, а також обговорення власної обороноздатності, стратегічних помилок та переосмислення ролі партнерів. Уряди України і Тайваню відкрили нові канали співпраці, зокрема в гуманітарному, освітньому й технологічному напрямках. Тайвань неодноразово надсилав Україні фінансову і гуманітарну допомогу, яка вимірюється десятками мільйонів доларів. Долучився до фінансування відновлення міст, які зазнали руйнувань через російську агресію, підтримав освітні проєкти. Тайбей добре розуміє стратегічну важливість перемоги України для себе, адже її поразка може стати поштовхом до дій для інших диктатур у світі, зокрема для Китаю, бо одна непокарана агресія провокує наступні, щораз більші."Якщо Трамп дозволить Путіну захопити Україну, тобто мати контроль над Україною, це означатиме, що в недалекому майбутньому нам слід чекати на наступ Китаю на Тайвань. Це буде катастрофа для США", – таку думку в етері Еспресо висловив навесні Американський дипломат, 5-й надзвичайний і повноважний посол США в Україні (2003-2006), директор Центру Євразії Атлантичної Ради Джон Гербст. Ще раніше, наприкінці 2024 року, експрезидентка Тайваню Цай Інвень закликала американську допомогу Україні розглядати як стримуючий фактор проти агресії з боку Китаю. Вона підкреслила, що "перемога України слугуватиме найефективнішим стримуючим фактором для майбутньої агресії".А Китай, який не приховує амбіцій "повернення Тайваню" та постійно на цьому акцентує, уважно аналізує реакцію світу на російське вторгнення. Війна в Україні стала для Пекіна своєрідним тестом: наскільки Захід здатен об'єднано й довгостроково протистояти агресії. Це безпосередньо впливає на стратегії Китаю в регіоні. Чим більше успішного спротиву демонструє Україна, тим надійніше Тайвань відчуває впевненість у можливій міжнародній підтримці у разі загострення.Світ поруч із Тайванем: як союзники підтримують острів у протистоянні з КитаємПідтримка Тайваню союзниками має два важливі моменти впливу. Передовсім завдяки цьому Пекін не може змінити статус-кво острова без наслідків, а сам Тайбей має стратегічну значущість як лінія захисту демократичних цінностей в Азії.Саме тому на тлі зростання напруги навколо Тайваню міжнародна підтримка острова набуває дедалі виразнішої форми. Світові демократії рішуче сигналізують про готовність залишатися на боці тайванців перед загрозою з боку Китаю.Очевидно, що одним з ключових союзників залишаються Сполучені Штати Америки. Вашингтон неодноразово заявляв, що захист Тайваню – питання не лише безпеки регіону, а й глобального порядку. США посилили військову та економічну взаємодію з островом. Йдеться про військові угоди та поставки зброї, обмін розвідданими й спільні навчання. За даними Reuters, протягом першої каденції Трампа США схвалили постачання озброєння Тайваню на суму близько $18,3 мільярда – удвічі більше, ніж за період президентства Джо Байдена ($8,4 мільярда). А за цю каденцію Трамп планує перевищити ці цифри, тож США готуються суттєво розширити постачання озброєння Тайваню.Тим часом Японія дедалі чіткіше визначає безпеку Тайваню як частину власної. Прем'єр-міністр Кішіда неодноразово наголошував: якщо Тайвань – у небезпеці, небезпека наближається і до Японії. У відповідь Токіо збільшило оборонний бюджет і поглибило співпрацю з Вашингтоном.Своєю чергою Австралія, попри неготовність заздалегідь виділяти війська для участі в будь-якому конфлікті, заявила про підтримку статусу-кво Тайваню, а також про важливість збереження балансу та рівності в Індо-Тихоокеанський регіоні.Європейський Союз виявляє дедалі більшу політичну солідарність, хоча з огляду на економічні зв’язки з Китаєм не всі країни готові до жорстких кроків. Однак, нова Стратегія ЄС з Індо-Тихоокеанського регіону включає безпеку в протоці як пріоритет. Члени G7 також неодноразово заявляли про те, що зацікавлені у збереженні миру та стабільності в Тайванській протоці.Попри нюанси та побоювання, світова спільнота чітко сигналізує, що порушення статусу-кво Тайваню не минеться без відповіді. Підтримка демократії на острові – це не лише питання регіонального порядку, а й випробування глобальної здатності відстоювати свободу перед авторитарними загрозами.Чим важливий Тайвань та як острів готується себе захищатифото: TaiwanPlus NewsТайвань став однією з найрозвинутіших демократій Азії. Тож його захист – це не лише питання територіальної цілісності, а й символ свободи в регіоні, де авторитарні режими мають значну вагу.Окрім того, Тайвань має важливе значення для світової економіки, особливо у сфері електроніки та напівпровідників. Велика частина світового ланцюжка постачання напівпровідників залежить саме від острівної країни. Тут виробляється понад 60% усіх напівпровідників і близько 90% передових мікрочипів, без яких неможлива сучасна електроніка. Зокрема йдеться про виробництво через компанію TSMC. Будь-який неспокій на Тайвані буде ударом по глобальним ланцюгам постачання.Саме тому тайванці дуже активно займаються своєю оборонною стратегією, кардинально змінивши її упродовж останніх кількох років: з традиційної армії до мобільної, високотехнологічної та асиметричної моделі.Варто відзначити, що із 2024 року Тайбей збільшив термін обов'язкової військової служби з чотирьох місяців до одного. Це ще одне рішення, покликане зміцнити обороноздатність країни.Важливими й показовими є події останніх місяців, а особливо тижнів. Тайвань провів масштабні військові навчання під назвою Han Kuang 41. До них залучили не лише регулярну армію, але й резервістів та цивільне населення. Люди вчилися реагувати на тривоги та спускатися в укриття, поводитися у випадку критичних ситуацій. Тим часом понад 22 тисячі резервістів отримували інструкції на випадок нападу Китаю, навчалися стріляти, вивчали тактику та роботу на різних локаціях, зокрема ведення боїв у міській забудові.Поряд із навчаннями на острові поширюють інструкції з виживання, способів зв’язку в разі ізоляції та медичної допомоги.Окрім того, напередодні навчань країна уклала партнерську угоду з американсько-німецькою компанією Auterion щодо постачання програмного забезпечення для дронів, яке випробували на фронті в Україні. "Те, що ми пропонуємо, було випробувано в бою в Україні, щоб стримувати агресію та нищити танки, військово-морські активи та інше дійсно дороге обладнання. Отже, будуючи великий автономний флот, Тайвань може стримувати Китай", – розповів про програмне забезпечення виконавчий директор Auterion Лоренц Мейєр.Також Тайванські збройні сили посилили свою обороноздатність, створивши нову роту, оснащену поставленою США високомобільною артилерійсько-ракетною системою HIMARS. Така рота стала першим підрозділом з HIMARS на Тайвані, а в її складі зібрали висококваліфікованих солдатів, які пройшли навчання у США.Ця багатошарова оборонна модель поєднує модернізовану армію, резерв, технології та психологічну підготовку суспільства. Острів поступово перетворюється на фортецю, де кожен квадратний кілометр і кожна людина мають роль у стримуванні ворога. У цьому Тайвань багато в чому наслідує досвід України, яка показала, як рішучість і гнучка оборона можуть змінити хід великої війни.