Не секрет, що важкі мотоцикли виробництва Київського мотозавода часто використовувалися в якості мінівантажівки. Тому логічним було рішення КМЗ сконструювати вантажний автомобіль і запустити його в серію.

Про те, чому ідея вантажного автомобіля київського виробництва не отримала розвитку і чим він був би корисний сьогодні, читайте в матеріалі РБК-Україна.

Повсюдна затребуваність мотоциклів важкого класу типу К-750 та МТ "Дніпро" пояснювалась їхньою універсальністю - їх дійсно часто використовували для перевезення дрібних партій вантажів. Хоча не менш очевидно, що це було дуже незручно: для розміщення багажу можна було використовувати тільки коляску.

Тож не дивно, що у другій половині 1950-х на КМЗ взялися за створення малогабаритного вантажного транспортного засобу на базі власних мотоциклів. Новинку назвали "Київ", і вона мала перевозити невеликі партії товарів у межах населених пунктів.

Між іншим, це був природний крок, яким у різні періоди користувалися світові виробники мотоциклів - перехід від двоколісних машин до більш містких і стабільних транспортних засобів - хоча й невеличких, але автомобілів.

Саме наприкінці 1950-х років такий тип триколісного транспорту як мотоцикл з бічним причепом об’єктивно втрачав актуальність. І для Київського мотозаводу перехід на виробництво мінівантажівки був шансом отримати друге життя.

Зрозуміло, що конструктори намагалися використати в майбутній київській вантажівці якомога більше деталей та вузлів від своїх же мотоциклів. Але на ділі нова розробка успадкувала від байків небагато: двигун і коробку передач.

Проте, для серійного виробництва можна було використовувати вже наявне обладнання заводу, що робило проект економічно привабливим. Було створено декілька моделей - як варіації на одну тему, так і з різним функціональним призначенням. Поговоримо тут про найбільш цікаві.

Фото: концептуальний автомобіль київського мотозаводу КМЗ-1 ще не ніс на собі назву "Київ" (архівне фото)

Модель КМЗ-1, певно, є найбільш революційною серед усього перспективного модельного ряду.

Автомобіль отримав квадратний кузов з розміщеною спереду зручною двомісною кабіною, ймовірно, виготовленою з склопластику. Двоциліндровий опозитний двигун із трансмісією було розташовано під вантажною платформою, під її передньою частиною.

Охолодження двигуна залишили повітряним, але зробили його примусовим. Для можливості заднього ходу трансмісія оснащена реверсивним редуктором, адже в стандартній мотоциклетній коробці задньої передачі не було.

Ведучими були задні колеса, змонтовані на пружинній підвісці, що базувалась на 10-дюймових колесах. Ходова частина використовувала готові вузли від серійних машин того часу.

Автомобіль міг перевозити до 500 кг вантажу - доволі серйозний показник для такої компактної машини. Максимальна швидкість складала 60 км/год, що було достатньо для міських потреб.

Фото: київські машинки другого покоління існували як фургони і як бортови вантажівки (архівне фото)

Друге покоління концепта КМЗ "Київ" було помітно модернізоване. Двигун перемістили вперед, разом із ним під капотом опинилися система охолодження та коробка передач, а вся конструкція базувалася на жорсткій рамі лонжеронного типу. Кабіна отримала більш сучасний вигляд і схоже була зроблена зі склопластику, тоді як кузов - з алюмінію.

Суттєво, що колеса стали більшими (13-дюймові від "Запорожця") - це важливо для їзди по неякісним шляхам. Власне, від нової на той час моделі ЗАЗ-965 "Запорожець" для КМЗ-3 та його версій запозичили кілька компонентів - зокрема, крім коліс ще рульову систему і гальма.

Об'єм двигуна залишився 0,75 літра, вантажопідйомність також не змінилась. Проте технічні характеристики вказують на збільшену максимальну швидкість - до 80 км/год. Всього виготовили три машини - для проведення детальних випробувань.

Створений на рік пізніше прототип КМЗ-4 був версією того ж авто, але з кузовом фургон. Загалом побудували два фургони "Київ", і як мінімум один із них мав державні номерні - тобто пройшов офіційні випробування і був допущений до експлуатації на дорогах загального користування.

Розглядаючи вантажівки "Київ" з сьогоднішньої позиції, можна оцінити їх як цілком сучасні на кінець 1950-х - початок 1960-х. Але інвестицій на перетворення мотоциклетного заводу на автомобільний КМЗ не отримав.

Можливо, тому, що важкі байки з колясками і так охоче купувало населення. А можливо тому, що всі мотоцикли цього класу були затребувані військовими, і навіть цивільні екземпляри реєструвалися у військкоматах, щоб на випадок війни потрапити під мобілізацію. А у маленьких міських вантажівках військові, певна річ, сенсу для себе не бачили.

Раніше в нашій публікації ми розбиралися, чим армійські автомобілі відрізняються від звичайних.

А про 5 ознак, за якими можна впізнати військовий мотоцикл КМЗ "Дніпро", ми розповідали в нашому окремому матеріалі.

При підготовці статті були використані матеріали Motocentre та "Комерційні автомобілі".