Для НАБУ та ВАКС легше, щоб підозрюваний був під вартою або з великою заставою. Так можна "тримати на гачку" людину і впевнено рухатись в бік обвинувального вироку. Для слідства запобіжні заходи потрібні не щоб гарантувати явку підозрюваного, а щоб зробити його більш зговірливим. Менше скарг від захисників, прибуття за викликом навіть СМСкою. Детективи НАБУ намагаються тримати "своїх клієнтів" із запобіжними заходами навіть в очевидних ситуаціях, коли попередній захід закінчився, а підозрюваний сумлінно виконує свої процесуальні обовʼязки. Чомусь слідчі судді ВАКС цьому свавіллю систематично потурають. Навіщо витрачати свій час в судових засіданнях, безглуздно сперечатись із захисниками, казати на "біле" — "чорне"? Відповідь проста: щоб легше накручувати статистику обвинувачення.

Правила гри, які не подобаються ВАКС

Кримінальний процесуальний кодекс України (далі — КПК) чітко визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів. Згідно зі статтею 177 КПК, їх головна мета — гарантувати виконання підозрюваним або обвинуваченим своїх процесуальних обов’язків, а також запобігти ризикам:

• ухилення від слідства та суду;
• знищення або спотворення доказів;
• незаконного впливу на інших учасників процесу;
• перешкоджання розслідуванню;
• повторення злочинів.

Для застосування запобіжного заходу слідство повинно мати не просто підозри, а конкретні, достатньо обґрунтовані докази причетності особи до злочину.

Стаття 178 КПК вимагає, щоб слідчий суддя оцінював низку факторів, визначаючи запобіжний захід. Серед них:

• серйозність доказів, зібраних проти підозрюваного;
• тяжкість потенційного покарання;
• особисті обставини особи: вік, здоров’я, сімейний стан;
• соціальні зв’язки, наявність роботи та житла;
• репутація та майновий стан;
• попередні судимості та виконання попередніх заходів;
• ризик повторення протиправних дій.

Стаття 184 КПК чітко визначає вимоги до клопотання прокурора чи слідчого про запобіжний захід. Воно повинно містити детальний опис обставин злочину, обґрунтування наявних ризиків і причини, чому неможливо застосувати менш суворий захід (наприклад, домашній арешт або особисте зобов’язання).

Згідно зі статтею 194 КПК, слідчий суддя зобов’язаний переконатися в наявності трьох ключових елементів:

• обґрунтованість підозри;
• реальність ризиків, зазначених прокурором;
• неможливість уникнути цих ризиків менш жорсткими заходами.

Якщо хоча б один із цих критеріїв не доведено, слідчий суддя зобовʼязаний відмовити у застосуванні запобіжного заходу.

Однак, практика ВАКС свідчить про інше. Часто слідчі судді, ігноруючи вимоги КПК, застосовують запобіжні заходи навіть там, де це явно не виправдано. Таким чином правові стандарти перетворюються на інструмент психологічного тиску та маніпуляції слідства, а не на справжню гарантію справедливого правосуддя.

Коли факти ігноруються суддями

У справі № 991/3041/24 (ухвала від 12.04.2024 р.) депутат Білгород-Дністровської районної ради підозрювався в підбурюванні до надання неправомірної вигоди за передачу в оренду земельних ділянок. Протягом 6 місяців до підозрюваного неодноразово застосовувався домашній арешт — другий за суворістю запобіжний захід після тримання під вартою. При цьому, жодних порушень підозрюваним своїх процесуальних обовʼязків слідчий суддя за цей час не фіксував. Більш тяжкі запобіжні заходи ніколи не застосовувались.

Разом з тим, в деякий момент, через юридичну помилку прокурора, підозрюваний залишився без запобіжного заходу взагалі. Протягом 4 днів підозрюваний не мав жодних юридичних обовʼязків перед НАБУ. Однак, від слідства не ухилявся, на свідків не впливав, докази не знищував. Не зважаючи на це прокурор, змінивши кваліфікацію злочину, заявив клопотання про тримання під вартою.

Неупереджений спостерігач в такій ситуації зрозумів би слідчого суддю, який би відмовив прокурору взагалі або обмежився б особистим зобовʼязанням — мінімально можливим запобіжним заходом. Однак в цій справі підозрюваного знов запроторили під домашній арешт. Без посилання на жодні докази, слідчий суддя вказав на ризик виїзду закордон та впливу на свідків. Хоча, очевидно, що ті 4 дні зразкової поведінки без запобіжного заходу мали б нівелювати будь-які сумніви.

Подібна ситуація мала місце й в іншій справі № 991/3457/21 (ухвала від 28.05.2021 р.), де заступника директора Морського торговельного порту "Южний" підозрювали в заволодінні коштами цього державного підприємства. Підозрюваний тривалий час провів під домашнім арештом, але з часом цей запобіжний захід закінчився.

Наступні 4 дні підозрюваний не мав жодних зобовʼязань у цьому кримінальному провадженні, демонструючи зразкову процесуальну поведінку. Попри це, прокурор звертається до слідчого судді і вимагає застосувати заставу у 681 000 грн. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що з часу застосування попереднього запобіжного заходу встановлені слідчими суддями ризики не зменшилися та продовжують існувати. Не зважаючи на те, що за ті 4 дні без запобіжних заходів жодних інцедентів не сталось, прокурор формально посилається на ризики переховування від слідства та суду, незаконного впливу на свідків, знищення доказів тощо. За твердженням прокурора, більш мʼякі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Шкода спостерігати, як в цій справі, без достатнього обґрунтування, слідчий суддя призначав заставу. Як завжди: формальне перелічування ризиків, жодних посилань на докази, мінімальний аналіз поведінки підозрюваного. Виявляється, зразкова поведінка за відсутності запобіжних заходів не гарантує, що суд не "розкрутить на гроші" чи не обмежить пересування.

ВАКСе, час повернутися до закону

Практика ВАКС демонструє сумну тенденцію: законні стандарти щодо застосування запобіжних заходів дедалі частіше поступаються місцем зручності й формалізму. Слідчі судді нехтують очевидними фактами сумлінної поведінки підозрюваних, повторюючи шаблонні фрази про "ризики" та "тяжкість злочину". Це веде до того, що запобіжні заходи перетворюються з інструменту справедливого правосуддя, на механізм психологічного тиску та маніпуляції слідства. Якщо ця практика триватиме, довіра до антикорупційних органів ризикує суттєво постраждати, адже правосуддя не може базуватися на формальних пересторогах, ігноруючи реальну поведінку людей та об’єктивні обставини справ.

Карл Волох