Ваша дитина часто кричить, плаче або злиться без видимої причини? Це не капризи, а емоційна регуляція, яка ще формується. Реакція батьків дуже важлива, бо від них залежить, як буде далі розвиватися емоційний інтелект дитини. Психологи стверджують, якщо дитина вміє розпізнавати свої емоції - вона рідше вдається до істерик.

Як прокачати емоційний інтелект малюка, аби він міг самостійно впоратись зі стресом, розповіла для РБК-Україна власниця мережі дитячих садочків HELLO KIDS, учасниця телешоу "Супермама" Юлія Кичила.

Вміння розбиратись у власних та чужих емоціях - не вроджена, а набута навичка. Маленькі діти часто не розуміють, що з ними відбувається, тому їх з головою накриває хвилею емоцій. Після цього запускається процес істерики.

"В ці непрості моменти батькам потрібно розуміти, що дитина падає на підлогу, кричить чи б’ється не тому, що вона погана, а тому, що не знає як впоратись зі своїми почуттями. Коли ж малюк може впевнено назвати свою емоцію: "Мені страшно", "Я засмучений", "Я дуже злий" - це знижує рівень його тривожності та запобігає агресивній поведінці", - каже експертка.

Вона додає, що саме тому розвиток емоційного інтелекту дитини - надважливе завдання для батьків та вихователів. Тільки так ми можемо дати дитині ключ до самоконтролю.

Емоційний інтелект дитини починає формуватись ще до того, як вона скаже своє перше слово. У 6 місяців малюк вчиться розпізнавати емоції на обличчях мами й тата. Може відрізнити посмішку від серйозного виразу обличчя.

Якщо мама говорить з малюком лагідно - він заспокоюється. Якщо суворо - напружується. Це і є перший етап емоційного розвитку дитини. У 2-4 роки дитина починає виражати емоції сама, хоча ще не вміє їх контролювати.

В цей період малюку потрібна допомога батьків, які можуть називати його почуття словами: "Зараз ти злишся", "Чому тобі сумно?", "Тобі так весело". В 4-6 років у дитини розвивається емпатія - їй стає зрозуміло, що люди навколо теж щось відчувають.

В 6-10 років дитина вже повинна мати навички емоційного самоконтролю. Це потрібно для того, щоб їй було комфортно навчатись в колективі та вміти правильно реагувати на конфліктні ситуації.

"Не існує рекомендованого віку для того, щоб почати розвивати емоційний інтелект дитини. Це постійна робота батьків, яка починається з моменту народження дитини. Остаточне формування емоційного інтелекту людини відбувається десь у 25 років, коли завершується розвиток префронтальної кори мозку, яка відповідає за самоконтроль та соціальну поведінку. Але базові навички емоційного інтелекту малюка потрібно сформувати до 6 років. Дошкільнята мають навчитись розпізнавати основні емоції - гнів, сум, злість, радість, страх - і правильно їх називати", - каже Юлія Кичила.  

Власниця мережі дитячих садочків HELLO KIDS, учасниця телешоу "Супермама" Юлія Кичила (фото надано автором)

Базова порада, яку психологи дають батькам - ніколи не ігноруйте дитячі емоції. Помічайте, коли дитина весела, коли сумна і називайте ці емоції без оцінки самої поведінки.

Тобто замість того, щоб суворо наказати малюку: "Досить вередувати!" поясніть його поведінку такими словами - "Я бачу, що ти злишся. Це нормально. Давай разом подумаємо, як тобі підняти настрій".

Дитина має зрозуміти, що навіть в поганих емоціях немає нічого поганого - просто потрібно взяти себе в руки й заспокоїтись.

Чудовий варіант - почати вивчати емоції за допомогою карток, на яких зображені обличчя людей.

Аби дитині було цікавіше, процес навчання можна перетворити на гру, де вона буде пояснювати, чому хлопчик з фото сумний, і що розсмішило дівчинку.

"Для розвитку емоційного інтелекту підійдуть рольові ігри, в яких ви разом з сином чи донькою за допомогою іграшок будете розігрувати емоційні сценки. Хай малюк пояснить, що відчуває ображений гусак. Разом придумайте, як йому допомогти", - радить Юлія.

Вона розповіла, що у садочку діти дуже люблять, коли вихователі читають казки з емоційними історіями. Потім діти намагаються проаналізувати поведінку героїв. Такі читання корисно влаштовувати й вдома.

"Прочитавши історію, запитайте малюка: "Як думаєш, що відчувала принцеса? А що б відчувала ти?" Поясніть дитині, що відбулось насправді", - додала Юлія.

Коли малюка підхоплює емоційний шторм, йому потрібна ваша підтримка, а не поради чи заборони. Тож не знецінюйте його почуття фразами на кшталт: "Ой, та не перебільшуй!", "Досить капризувати" тощо.

Коли дитина злиться, бо загубила улюблену іграшку, або плаче від страху через страшний сон - вона не "капризує", вона проживає справжні почуття. Тож дайте їй право на переживання.

В цей момент вам потрібно бути поруч фізично й емоційно. Замість категоричного "Нема чого боятись", скажіть: "Тобі страшно, але я поруч". Можете також додати: "Коли я була маленька, я теж боялася темряви. Це нормально". Це допоможе малюку заспокоїтись.

Важливо приймати дитячі емоції, а не боротись з ними. Тільки тоді дитина буде зміцнювати свій рівень самоконтролю. Якщо малюк переживає страх чи роздратування - особливо під час повітряних тривог - приборкати негативні емоції допоможуть заспокійливі ритуали.

"Існує ефективна дихальна вправа "Надуваємо кульку". Запропонуйте малюку надути уявну повітряну кульку: разом глибоко вдихайте носом, а потім повільно видихайте ротом в невидиму кульку. Маленьким діткам допоможе заспокоїтись дихальна вправа "Хмаринка". Скажіть дитині, що її страх - це хмаринка. Попросіть подути на неї, щоб вона відлетіла якомога далі", - радить Юлія Кичила.

Робота з диханням і уявою, допомагає зняти емоційне напруження. Але найбільша користь від подібних вправ - дитина розуміє, що з поганими емоціями можна впоратись.

Вас може це зацікавити:

• Як відправити дитину до літнього табору і не збожеволіти
• 10 простих способів прийти до тями, коли у мами нерви на межі
• Які фрази люблячий батько ніколи не скаже своїй донці