Найближчим часом має бути проголосовано законопроєкт № 13533 про розширення повноважень НАБУ і САП. Виправити цю помилку у сесійній залі мають ті, хто її зробив. І тут головна роль за правлячою більшістю.

Якщо вже така халепа сталася, то варто з побаченого зробити кілька важливих висновків.

1. Ідейні державники і євроатлантисти задають або визначально корегують політичний курс України. Саме на них тримається борня з Росією і громадський актив. Кожна правляча команда повинна діяти в компромісі з цією частиною суспільства. Кожне важливе рішення потребує негласної підтримки передусім саме цієї частини суспільства.
2. На протест вийшла молодь, і це означає, що і Помаранчева, і Революція Гідності були не ситуативним явищем, а відображенням сталого факту, означеного у попередньому пункті 1.
3. Хай у недоречній ситуації, але експериментальним шляхом вдалося довести, що сьогоднішній спротив України російському агресору був би неможливим, якби основою Української держави не була нація, у якій свідомі і небайдужі відіграють провідну роль.

Україна виявилася здатною чинити опір Росії тільки тому, що з перших хвилин війни без будь-яких закликів, чи тим більше примусу, утворився негласний консенсус свідомих і небайдужих громадян та влади у боротьбі проти спільної зовнішньої загрози. Не варто порушувати цей консенсус.

Зазначене у цих трьох пунктах кардинально суперечить стратегічним інтересам Кремля щодо України. Не відомо, чи збагнули там нарешті цю особливість нашої держави і нації, але росіяни точно будуть (а особливо зараз) розглядати будь-які масові протести тут як вікно можливостей для себе. Дуже важливо, щоб відповідні висновки зробив кожен в Україні.

З кризової ситуації необхідно якнайшвидше вийти, проаналізувати все, що сталося, і зосередитися на головній загрозі, якою є і ще буде Росія. Буде, поки не впаде. Впасти вона зможе тільки, якщо докласти зусиль. І тут роботи вистачить для кожного. Ми точно переможемо. Головне – не забивати у свої ворота.