Чесно, чи на найбільший мій страх війни — це втрата людей… ні, навіть поколінь. Я найбільше боялася, що ми втратимо покоління молодих, які поїхали й не повернуться. Або втратимо найкращих, які загинули від росіян…Але в перший вечір протестів біля Франка бив в барабани по сміттєвому баку хлопець у вишиванці, в якому я просто бачила Рому Ратушного…Я боялася, що таких — розумних, креативних, принципових — лишилося дуже мало. Бо в перший вечір мені здавалося, що на площу до Франка просто прийшли люди, яких я зустрічаю в книгарні Сенс. Але виявилося, що їх значно більше.Мій другий страх був глобальнішим. Я боялася, що ми можемо перетворитися на Білорусь. Без вільних ЗМІ, без конкурентної політики, без незалежних інституцій, без вільних виборів… зате з превентивними санкціями та ДБР. За цей тиждень я зрозуміла зворотне : в Україні ніхто не буде толерувати бєспрєдєл і… не дозволить сфальсифікувати вибори. Звідси порада: навіть не пробуйте вносити законопроєкт про електронне голосування, він викличе аналогічну реакцію з вбивством незалежності НАБУ і САП. Буде навіть принциповішим — бо це право людей обирати ту владу, з якою їм будувати їх майбутнє.Я боялася тут "грузинського варіанту", був гріх. Бо мені здавалося, що страх повторення війни буде сильнішим від європейських цінностей. Але я помилилася.Читайте також: Україна ніколи не була і ніколи не буде "моно". Вона завжди "стерео"Ці молоді люди не бачать себе деінде, аніж в цивілізованому світі, тобто в Євросоюзі. Вони ніколи не знали совка. Вони не вміють боятися. Вони люблять свободу і розуміють, що таке гідність. Але найголовніше для них — цінності та принципи. Це так відмінно від попередніх українських Майданів, один з яких був про "Ющенко так", інший "Янукович ні". Тут не про особистості. Тут про інституції. І це величезний прогрес і зрілість людей, які мають власний морально етичний компас демократії. Тому мій наступний страх про авторитаризм в моїй країні просто тане на очах. Ми, українці, це не сприймали ніколи. І не сприймемо зараз.Вони не знають, що таке страх. Вони не знали совка, а Революція Гідності була для них героїчною подією свого народу. І знаєте: історія Майдану 2013 року їх справді захищає зараз. Бо якщо хоча б один силовик спробує заподіяти щодо цих дітей силу, то їх прийдуть захищати їх батьки. З фронту. Не сумнівайтесь. Так, як 1 грудня 2013 захистити студентів вийшов мільйон киян.Я розумію, що у владі сьогодні переважно ті люди, які не були на українських Майданах… їх ніщо у 2014 туди не привело, жодна емоція. І тому їм важко зрозуміти силу цієї енергії і її природу. І тому значно легше все пояснювати "грішми Сороса і Порошенка"), але це не так. Картон в "Новій пошті" дешевий. Для створення мереживних груп не потрібні власники ЗМІ. А літо і канікули — найкращий час поборотися за те, у що віриш.Країна втомилася мовчати. Коли працював умовний договір: ви бʼєтеся за допомогу країні, ми вас не критикуємо. І коли мандат воєнного часу влада використала для облаштування свого власного корупційного комфорту, що немає нічого спільного з захистом країни, цей договір було порушено. Він більше не працює.До речі, нецензурна лексика на плакатах, це так само бажання скинути з себе рамки та обмеження, яких було надто багато за 3,5 роки страшної війни. Хоч в країні, де головним мобілізаційним гаслом стало: "Іді нах*й русскій воєнний корабль", це вже мало кого дивує.Проте, я хочу зауважити, що найбільший лузер в цій історії — Путін. Бо ця молодь, яка вийшла за європейські ідеї, принципи, інституції — вже ніколи не погодиться стати совком. Вона є свідченням того, що для Росії Україна втрачена назавжди.І це історичний факт!Читайте також: Нарешті ми маємо молоде покоління, що відчуває цінність держави й інституційНі, попри різні апокаліптичні прогнози, катастрофи не станеться. Ці люди добре усвідомлюють, що таке державницький інтерес, і що він не в прізвищах, а в інституціях, і що ці інституції мають бути сильними. Ці наші найкращі люди будуть тими оглядачами, які не допустять тут бєспрєдєлів і фальсифікацій. Які будуть донатити і підтримувати й поважати свою армію. Вони будуть тут охоронцями європейських цінностей, а може і базовими їх носіями для усієї Європи.Мені смішні потуги тих, хто пробує нівелювати протести, бо, мовляв, "це неосвічені й матюкливі за 200 грн" і "невдячні, бо саме президент був проти мобілізації з 18 років". От саме це і є найяскравіший прояв совка: завжди боятися царя і щиро вірити: якщо ти без грошей не здатен на громадянську позицію, то ніхто не здатен…Ці діти навпаки дивовижно освічені, просто читають вони Жадана так, як ми свого часу читали Подерв'янського. А ще читали Оруелла, і розуміють що таке диктатура.І тому: все в нас буде добре. Україна є. І буде. Європейською.ДжерелоПро автора. Вікторія Сюмар, журналістка, медіаекспертка.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.