У плані політичної культури, культури діалогу та й взагалі особистої культури спілкування, нічого не змінилося, ганебне видовище.Але політичний процес повернувся в сесійну залу і це вже щось. З'явилася динаміка і почалось нове структурування. Криза всередині фракції "слуг" давно вже очевидна для фахівців, а з відновленням трансляції стала помічена і широким загалом.Відновився тиск вулиці, активні громадяни знову проявили інтерес до зібрання перед парламентом. Разом із трансляцією це хоч якась форма громадського контролю над "слугами народу". Хоч і не всі з них це ще зрозуміли, але тепер їм треба оглядатися на те, що скажуть і подумають про них люди. Інститут громадської думки може також повернутися в сесійну залу. Читайте також: Криза режиму одноосібної владиЯкщо ця криза спонукатиме їх до самостійного пошуку виходу з тупика, у який їх завели "5-6 менеджерів Банкової", то навіть у цьому скликанні може народитись нова якість. Інстинкт самозбереження ще може врятувати їх від найгіршого. Але це у кращому випадку. У гіршому ж, якщо нічого не міняти та продовжувати (само)дискредитацію парламенту, вже восени може прийти загальне усвідомлення необхідності радикальної зміни персонального складу.Сьогодні ще можна переобрати керівництво президії й організувати роботу по-новому, а завтра цього вже буде недостатньо. І доведеться, під примусом обставин, шукати способи проведення парламентських виборів. Повторюю ще раз: суспільний договір воєнного часу розірвано і розтоптано. Імітація його відновлення не пройде. Новий суспільний договір усе одно складеться, зі "слугами" чи вже без них. Як такий прообраз нового суспільного договору воєнного часу я б запропонував політичним елітам (не лише парламентським) опрацювати проєкт коаліційної угоди нового уряду — уряду національного порятунку.Це класика політичної історії. Його треба було створити ще у лютому 2022 року. А тепер це все вас "наздоганяє".ДжерелоПро автора. Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва, експерт з питань зовнішньої та внутрішньої політики УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.