Стан паніки або посттравматичної реакції в близької людини може викликати розгубленість і страх. Але головне в таких ситуаціях - не панікувати разом із нею.

Про це в "Подкасті наосліп: 12 кроків до безбар'єрності" розповів психотерапевт і психіатр Олександр Авдєєв.

"Панічна атака - це раптовий приступ сильного страху з фізичними проявами: прискорене серцебиття, тремтіння, відчуття нестачі повітря. У цьому стані тривога відчувається тілом, і саме ці відчуття часто сприймаються як загроза життю", - пояснює Авдєєв.

У цей момент важливо не кричати, не тиснути, не вимагати "взяти себе в руки". Найкраще - бути поруч, допомогти зосередитися на теперішньому моменті, не уникати ситуації та просто дочекатися, поки стан пройде.

Якщо панічні атаки повторюються, це вже привід звернутися до фахівця, адже вони можуть бути симптомом панічного або іншого розладу.

Посттравматичний стресовий розлад - складніший і триваліший стан, який виникає після психологічної травми. Він супроводжується повторними флешбеками, тривожним збудженням, дисоціацією.

"Людина може бути ще всередині травматичного досвіду, залишатися в стані мобілізації й просто не мати ресурсу на розмови чи відновлення", - наголошує Авдєєв.

Терапія ПТСР - тривалий процес, який потребує професійного супроводу і часу. Тиск із боку близьких, вимоги пояснень або надмірна активність можуть лише поглибити ізоляцію.

Олександр Авдєєв порівнює надмірну наполегливість із фізичним тиском.

"Якщо на долоню тиснуть, вона автоматично чинить опір. Саме так працює психіка людини, яка пережила травму", - каже він.

Що допомагає:

• бути поруч. Просто фізична присутність - уже форма підтримки.
• не тиснути. Не вимагати пояснень чи реакцій.
• дати час. Людина має сама відчути, коли готова говорити.
• проявляти терпіння. Навіть мовчазне - воно знижує тривогу.
• підтримати звернення до фахівця. Але не примусом, а делікатним запрошенням до допомоги.

"Після травми людині може бути складно адаптуватися до нових обставин і почати говорити про свої переживання. Але щира підтримка, терпіння і готовність бути поруч - це саме те, що відкриває шлях до відновлення", - підсумовує психотерапевт.

Вас також може зацікавити:

• Чому небезпечно діагностувати собі самостійно депресію
• Як соцмережі брешуть про ПТСР і в кого він справді є
• Як підтримати колегу, яка втратила близьку людину