Про це заявила письменниця, видавчиня та громадська діячка Мар'яна Савка в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо."Одним із найбільших відкриттів для мене стало спілкування із штучним інтелектом. І я розумію, що, перш ніж я, звичайна користувачка, змогла натиснути кнопку і поставити своє запитання, скільки людей із потужним мисленням створювали цю революцію. Вони проклали шлях, зробили це доступним для кожного", - сказала вона.Письменниця додала, що тепер перед нами стоїть важливе питання: як користуватись цими інструментами так, щоб це було "на благо". "З нашими етичними орієнтирами ми маємо вчитись розрізняти: що для нас добро, а що — загроза. Але ховатися від технологій марно. Заборонами нічого не змінити. Потрібно навчитися з ними співіснувати — усвідомлено, розумно, на користь собі й суспільству", - зазначила Савка.Вона висловилась про поезію від штучного інтелекту."Він уже почав (писати, - ред). Правда, погано в нього виходить. Мабуть, як поетеса, як людина з налаштованим поетичним слухом, я можу відчути, коли щось зроблено погано. Але мушу сказати — у нього виходить непогано. Іноді навіть краще, коли це щось на кшталт білого вірша або есею, бо він уміє структурувати думки", - додала поетеса.Вона наголосила, що ШІ не є повністю самостійним - він все одно залишається тим, хто віддзеркалює те, що вже було закладено в його систему: слова, конструкції, інформацію. "Мене вражає не лише його здатність збирати й впорядковувати інформацію, а й інше — як штучному інтелекту вже вдалося навчитися проявляти емпатію. І це, з одного боку, захоплює, а з іншого — лякає. Бо він іноді справді підтримує тебе. Говорить важливі речі, які часто не наважуються сказати навіть найближчі люди", - сказала Савка.На її думку, в цьому є проблема. "Бо це може призвести до майбутньої ізоляції, до того, що людина залишиться наодинці з машиною, з цифровим світом, замкнеться у своїй самотності. А ми ж хочемо, щоб люди спілкувалися між собою. І от паперові книжки — це той артефакт, який, завдяки своїй традиційності й консервативності, не потребує жодного апгрейду. Вони зберігають тепло людського контакту. Книжку можна подарувати, взяти з собою в дорогу, над нею можна плакати, підкреслювати речення, повертатися до них знову і знову. І саме через це книжка стає частиною особистої історії кожного з нас", - підсумувала видавчиня.