Про це пише "Справжнє", передає RegioNews.

Попри те, що місцеві самотужки розчистили лісосмугу, ремонт досі не почався. Люди підозрюють, що влада навмисно не дає дозволу на відновлення електрики, щоб змусити їх до евакуації.

Водночас в обленерго пояснюють затримку небезпекою для ремонтників через постійні обстріли.

"Я розмовляв тиждень тому з бригадиром. Він сказав, що вони хоч зараз зроблять світло, якщо буде така команда. А команди нема з РЕМу, тому що сільська рада не дає. Хочуть, щоб ми евакуювалися. А куди? В розбитий дитячий садок", – зазначив місцевий житель Іван Брик.

Іван Брик, місцевий житель Червонодніпровки

В Біленьківській сільраді, до складу якої входить і Червонодніпровка, запевняють, що одразу після обстрілу повідомили профільних спеціалістів про аварію. Розповіли, що жителі самі розчистили лісосмугу – лише б тільки енергетики скоріше полагодили електрику.

"Ми звернулися до обленерго, до нашого запорізького РЕМу щодо відновлення цих дротів... Але нам відповіли, що там безпекова ситуація не дозволяє виїхати. Машина туди не поїде, тому що там постійні польоти безпілотників, "арта" там працює також", – прокоментувала заступниця голови Біленьківської сільради Алла Кришталь.

Алла Кришталь, заступниця голови Біленьківської сільради

Через відсутність світла у селі також немає води, не працюють насоси, холодильники й інша техніка. Селяни рятуються генераторами, але на всіх не вистачає ресурсу. Виживати доводиться в складних умовах, без транспорту, медичної допомоги та звичних базових послуг.

В Червонодніпровці залишається до пів сотні людей. Останнім часом, за словами місцевих, їм навіть доводилося самотужки гасити пожежі після російських обстрілів.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про життя жителів Малокатеринівки Кушугумської громади на Запоріжжі. Попри небезпеку, у селищі залишаються близько 12 тисяч мешканців, серед них — близько 200 дітей. Багато сімей, зокрема багатодітних, не хочуть покидати рідний дім.

Читайте також:

Невидима боротьба переселенців: як українці виживають на новому місці

"Воджу їжу під обстрілами". Як керівники сіл ризикують життям заради земляків