І річ не у тому, що місце зустрічі дає пас росагітпропу під нову порцію пропагандистської отрути для суспільної орди під надихаючим гаслом "Крим наш, Аляска будет снова наша!". Річ не у тім, що персональна капітуляція Трампа перед Путіним буде подана як стратегічний відступ Заходу – "Враг повержен и бежит!", "Сегодня в Анкоридже, завтра в Форт-Россе, послезавтра – в Вашингтоне!".Насправді Трамп бездумними діями – з позиції реальних, а не уявних в окремо взятій трампоголові інтересів США, робить пас Коаліції зла на чолі з Китаєм, у якій Путін відіграє роль ординарця Сі. Після ймовірної зустрічі в Анкоріджі, Путін і Сі переможно продемонструють в Тяньцзіні на саміті ШОС 31 серпня – 1 вересня, що "зараз відбуваються зміни, яких не було сто років. І ми разом просуваємо ці зміни". Ця фраза належить Сі наприкінці його візиту до Москви 21 березня 2023 року. Ну а військовий парад в Пекіні 3 вересня продемонструє хто править світом, і що Захід в особі США відкинутий на глобальні задвірки, адже васал Китаю вже веде переговори не десь на нейтральній території, а на території противника. Тим більше, що в "тарифному поєдинку" переможцем вийшов Сі, а не Трамп. Читайте також: Дональд-миротворець: як світові альфа-самці домовляються про долю УкраїниІ якщо хтось в Вашингтоні буде себе тішити думкою про те, що відроджені російсько-американські контакти блокуватимуть доступ стратегічного ворога США до Арктики через Берингову протоку, насправді в Пекіні та Москві це бачать по-іншому. Коли Росія отримає від США Аляску назад, шлях в Арктику належатиме Китаю. Як добре відомо з трактату Сунь Цзи, "війна – шлях хитрощів і обману". Піднебесна володіє вишуканим мистецтвом хитрощів і обману й має стратегічне бачення і терпіння. На відміну від трампоголових, яким потрібний сіюхвилинний медіаефект і Нобелівська премія для самозадоволення."Солодка цукерка" від Путіна для Трампа щодо спільного освоєння ресурсів Арктики є пасткою для Трампа, який живе мареннями щодо Big Deal з Росією, які "принесуть багато мільярдів доларів". Недаремно, одне з найбільших родовищ рідкісноземельних металів в Республіці Саха – Томторське, нещодавно передано не "Норнікелю", а … "Роснефти" (!) і Сєчину, який вже мав досвід партнерства з американськими majors в Арктиці, хоча з того нічого не вийшло. Пастка має виглядати привабливо, в ній має бути сир. І Трамп вже його збирається ковтнути.Я вже не стану тут згадувати про те, що "пропозиціями для миру в Україні" через нехтування територіями й кордонами, брутально й остаточно розтрощується Статут ООН, Гельсінський заключний акт НБСЄ 1975 р. (50-річний ювілей його 1 серпня мало хто згадав) та інші основоположні документи, на яких базувався мир в Європі після Другої світової війни.ДжерелоПро автора.  Михайло Гончар, експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносинРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.