Жодної паніки:)

Зберігайте спокій і відвагу. Вбивайте ворогів – вони самі не повмирають.

У різних групах, закритих чатах, секретних месенджерах несеться інфа від невідомих офіцерів штабів про прорив росіян у Добропілля, розгул ворожих диверсійних груп, масований відступ з Павлограда, висадці ворожого десанту на Буковелі, вирізання 100-500 наших вояків і наполегливі рекомендації втікати з Дружківки, Краматорська, Покровська…

Зрозуміло, що інформаційно-психологічні кампанії цього тижня будуть мати шалений характер. Так само як тиск на фронті. От лише на фронті ворог може тиснути обмеженими малими групами ванюш-смертників, які досягають певних успіхів лише через брак піхоти на окремих напрямках.

Звісно це є загрозою і викликом, відповіддю на які є посилення бойових порядків нашої піхоти.

Посилення мобілізації. Посилення відповідальності за уникнення чи протидію мобілізації. Якщо хтось на 12 році війни і четвертому році повномасштабки не зрозумів її екзистенційний характер, то він все одно протидіючи мобілізації (навіть дописом на стіні) і вчиняє важкий злочин співучасті у вбивстві нації.

Відтак і покарання має бути максимальним. Жорстким і невідворотним. А те, що Путін може забрати Краматорськ, Словʼянськ, Покровськ, Добропілля лишається великим відкритим питанням з багатьма невідомими і ще більшою кількістю пророслих ванюшок на квадратний метр.
Міг би забрати, не простив би Трампа, щоб ми не уступили Донеччину без бою.

То значить сам не може. Або може лиш на словах. Як на словах взяв недавно Часів Яр. Відповідь тут має бути одна. Приблизно так як відповідав цар Леонід персам і наші предки кияни кочовикам.

Хочеш щось взяти: Прийди і візьми. Без бою ми здаватися не збираємося. Як і перемоги не буде без бою. Тому все знову лише в наших руках…

Цими днями нагадуватиму тут слова наших героїчних пращурів попередників: «Святослав Завойовник: Не посоромимо ж землі Руської та поляжемо тут кістьми: мертві-бо сорому не мають! А втічемо, то буде нам сором…».