Насторожує й непокоїть, як легко маніпулюють зараз термінами: "поступка територіями", "обмін територій", "визнання окупованих територій…".Для розуміння:Обмін територій – це коли дві країни закріплюють в міжнародно-правовому плані з проходженням внутрішньодержавних юридичних процедур угоду про обмін частинами своїх суверенних територій, а не обмін тимчасово окупованої території України на ще одну частину території України! Щобільше, мова може йти про відносно невеликі за площею території чи невелику корекцію проходження міждержавного кордону для взаємної вигоди (звісно, без бойових дій, окупації й тиску).Читайте також: Червоні лінії перед АляскоюЗакріплення в у вигляді міжнародної угоди (укладеної й прийнятої відповідно до норм і принципів міжнародного права з відповідними підписами) – це не визнання де-факто територіальних змін. Це вже визнання де-юре, що б там не було написано! Ми, звісно, реалісти й не розраховуємо, що при нехтуванні базовими принципами й нормами міжнародного права, коли проти агресора не вводять ембарго і не створюють міжнародну коаліцію військового примусу його до миру, вже є можливість швидкої деокупації  України.  Але зараз треба говорити не про територіальні поступки України (це фактично неможливо імплементувати), а про окупаційний режим і зобов’язання Росії на тимчасово окупованих українських територіях.За яким правом вони залучають українців до війни проти України?! Де вивезені (вкрадені) люди й діти?! Чому українці в Донецьку й АР Крим страждають від нестачі елементарного – питної води?! Читайте також: Червоні лінії та наші страхиШановні, всі ми за мир! Але визначиться спочатку з дефініціями. Від того, що ви назвете пропелером колоду – все це не злетить! Визначтеся також і з послідовністю дій. Не ставте коня позаду возу! Спочатку – спільна підсилена переговорна позиція, а потім двосторонні зустрічі керівництва України з кожним з партнерів, які гарантуватимуть післявоєнну безпеку України та, наприкінці переговорного процесу — саміт, де з однієї сторони – ініціатори війни й загарбники, Росія зі своїми союзниками, а з іншого – ті, хто хоче примусити агресора до миру, Україна й партнери. Інші варіанти – це імітація мирних переговорів, наслідком якої (крім виведення з міжнародної ізоляції російських воєнних злочинців) може стати звинувачення України (ми вже це бачили в Овальному кабінеті), вихід Дональда Трампа і США з мирного процесу, продовження війни, а не саміт, метою якого має бути дійсно сталий мир.ДжерелоПро автора. Валерій Чалий, український дипломат, колишній надзвичайний і повноважний посол України у СШАРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.