Європейська мережа рад правосуддя (ENCJ) оприлюднила результати масштабного опитування суддів із 30 країн Європи, у якому Україна взяла участь вперше за весь час своєї незалежності. Дослідження охоплювало оцінку рівня незалежності суддів у власних очах, а також вплив зовнішніх факторів на судову систему.

Суддя Північного апеляційного господарського суду Марина Барсук в матеріалі «Як українські судді оцінююсь самих себе» наголошує, що Україна отримала один із найнижчих результатів серед усіх учасників:

«Ми вперше самі оцінили власну незалежність, але результати стали холодним душем. 5,9 балів з 10 – це найнижчий показник серед 30 європейських країн. Це сигнал, який судова влада не має права ігнорувати.», – зазначає суддя Барсук.

Щоб зрозуміти причини низької оцінки – варто подивитися на цифри. Марина Барсук підкреслює, що важливо розібратися, що саме стоїть за загальним балом незалежності. За її словами, найбільш промовистий показник опитування – це те, що 39% українських суддів відчувають тиск через загрозу дисциплінарної відповідальності. Це найвищий показник серед усіх країн Європи. Для порівняння, у більшості інших держав лише близько 5% суддів вказали на подібний тиск.

Суддя пояснює, що така ситуація сигналізує про серйозні проблеми у сприйнятті дисциплінарної процедури: «Вона часто сприймається як каральний інструмент, а не коригуючий. Це частково наслідок глибоко вкоріненої колективної пам’яті професії: від “телефонного права” до “генеральної лінії партії”. Цей травматичний досвід продовжує впливати навіть зараз, коли правила змінилися»

Окрім показників тиску та довіри, окрему увагу опитування приділило матеріальним умовам роботи суддів, їхньому професійному навантаженню та зовнішнім загрозам.  69% суддів вважають, що зміни в оплаті праці, пенсійному забезпеченні та віці виходу на пенсію за останні три роки негативно вплинули на їхню незалежність.

Марина Барсук аналізує: «Це один з найвищих показників у Європі. Є країни, які змогли змінити ситуацію – наприклад, у Литві частка незадоволених суддів впала з 61% до 17% після корекції політики оплати праці. Це показує: належне реагування може швидко змінити професійні настрої».

Українські судді відчувають майже вдвічі більше тиску від надмірного навантаження, ніж їхні колеги в Європі (середнє значення – 28%, в Україні – близько 56%).

«Це не лише питання комфорту, – пояснює суддя. – Перевантажений суддя фізично має менше часу на глибокий аналіз справи, а отже, і менше простору для незалежного судження».

Додатковим чинником є фізична небезпека: 18% суддів зазнавали погроз або залякувань, 1% – фізичних нападів. Лише 54% українських суддів переконані, що підвищення відбувається виключно за здібностями та досвідом. Але все ж більшість українських суддів вважають своїх колег доброчесними, хоча 19% бачать у системі прояви корупційної поведінки.

Попри зовнішні виклики, українські суди демонструють високий рівень внутрішньої підтримки: лише 3% суддів повідомляють про втручання керівництва у зміст рішень, а 83% відчувають повагу до своєї незалежності з боку керівництва.

 «Головний висновок цього дослідження не в цифрах. А в тому, що ми вперше відкрито подивилися на себе зі сторони. Поштовх до змін має йти з середини самої суддівської спільноти. Адже судова влада – це передусім люди з етичними орієнтирами, професійною гідністю й особистою відповідальністю», – зазначає суддя Барсук