Майже увесь світ (крім лінії фронту в Україні) завмер перед переговорами, які мають пройти 15 серпня на Алясці, в Анкориджі, де на військовій базі зустрінуться президент Сполучених Штатів Дональд Трамп та його російський колега Володимир Путін. Обговорюються різні аспекти – наприклад, місце проведення зустрічі, що вже викликало різко негативну реакцію російських імперців.

Ми ж пропонуємо звернути увагу на те, що начебто не відіграє важливої ролі – список учасників зустрічі, список членів делегації з боку країни-агресора. Звісно, це другорядна тема, бо головна зустріч все ж буде у форматі "Трамп і Путін". Але і у списку делегації є один цікавий момент. Момент, який цілком можливо сприймати, як першу аляскинську перемогу України – ще до того, як делегація Російської Федерації туди добереться у повній радіолокаційній тиші (по маршруту польоту Путіна і компанії російський режим готується заглушити інтернет, мобільний зв’язок, словом, влаштувати тотальне занурення мешканців цих російських регіонів у позаминуле століття).

Хто летить до Трампа

Давайте розглянемо список членів російської делегації. Звісно, керівником її є сам Володимир Путін. Це очевидно, на цьому персонажі ми зупинятися не будемо. Як і на одному із членів делегації – помічнику Путіна Юрію Ушакову. Це логічна, необхідна у таких візитах людина, якщо хочете, технічний персонаж. Він має бути при главі держави і буде. Все логічно. А от далі список дуже цікавий.

Бо з Путіним їдуть відразу три міністри. І які! Ну, звісно, це очільник міністерства закордонних справ Сергій Лавров. Це логічно і зрозуміло – міжнародні переговори це його парафія. Летить на Аляску міністр оборони Російської Федерації Андрій Білоусов – що теж прогнозовано, бо мова йтиме про війну, якою в оперативному смислі командує (принаймні, формально має це робити, в деталі російських механізмів ми вдаватися не будемо) саме керівник військового відомства. Не забувайте, що в Україні, на відміну від країни-агресора, система дещо інша – у нас, як і у цивілізованих країнах, Міноборони очолює цивільна особа, а війною займається головнокомандувач ЗСУ і Генеральний штаб.

Третій міністр – це керівник Мінфіну Антон Силуанов. Отут варто зупинитися детальніше. З одного боку, це теж нібито очевидна фігура – з іншого ж, ніхто всерйоз не говорив про якісь фінансові моменти для Росії у контексті аляскинської зустрічі. Звісна річ, ЗМІ так чи інакше вкидали різні чутки – наприклад, про те, що Трамп нібито готовий в обмін на припинення війни в Україні готовий запропонувати Росії розробку родовищ рідкісноземельних металів саме на Алясці, де і має відбутися зустріч, а також скасування деяких санкцій. Так це чи ні – ми не дізнаємося щонайменше до завершення зустрічі, але те, що Путін бере з собою Силуанова, говорить про можливість чи принаймні бажання Кремля попрацювати у цьому напрямку.

Ну, і, звісно, на Аляску летить очільник Російського фонду прямих інвестицій і спецпредставник Путіна (що значно важливіше за посаду на чолі фонду) Кирило Дмітрієв. Той самий Дмітрієв, який вважається ключовим переговірником, реальним переговірником з боку Кремля. І оцей от прикметник, "реальним", підводить нас до іншої російської делегації. Тієї самої, яка літала на інші переговори – з Україною в Стамбул. Давайте згадаємо, хто літав туди.

Хто літав у Стамбул

Так, там були заступники міністрів закордонних справ і фінансів, а також керівник Головного управління Генштабу ЗС РФ – тобто, хоч рівень чиновників і був на одну чи дві сходинки нижчий, але все одно певні умовності були збережені.

Та відзначимо ось що. У стамбульській делегації не було Кирила Дмітрієва – головного непублічного, кулуарного "рішали" на міжнародному рівні. А делегацію очолював уродженець українського міста Сміла Володимир Мединський. Той самий, який є помічником Володимира Путіна і ще очолює Російське військово-історичне товариство (РВІТ).

Ось тут і криється суть. На Аляску летять люди, які справді вирішують питання. Принаймні, на оперативному рівні – міністри федерального уряду. Делегацію логічно очолює головний (єдиний) стратег в РФ, президент. А що ми бачили у Стамбулі?

Що людина з посадою "помічник президента", яка на зустрічі з Трампом виконуватиме технічну роль – у Стамбулі очолювала делегацію. Людина, яка не має жодних серйозних, реальних повноважень – не вважати ж такими керування РВІТ – нібито прилітала на переговори з Україною, аби домовитися про…

Що має зрозуміти Трамп і Захід

А от власне про що? Про що міг домовитися помічник Путіна, колишній міністр культури? Ми це чудово побачили – ні про що. Українські аналітики прямо заявляли під час тих переговорів – Росія лише імітує процес, робить вигляд, що їй потрібні переговори, але присилає на них людей, які не просто нічого не вирішують, а є відвертою насмішкою над самим процесом переговорів.

На Заході не хотіли сприймати делегацію Мединського саме так. Вони – і перш за все Трамп – все ж хотіли бачити якийсь прогрес у можливому мирному врегулюванні. Звісно ж, ніхто нічого не побачив – крім чергових обмінів полоненими. До речі, у переддень зустрічі на Алясці також відбувся обмін – для якого, як виявилося, не треба було зустрічатися з Мединським у Стамбулі.

Склад російської делегації для зустрічі Путіна з Трампом на Алясці – це не просто підтвердження серйозності майбутніх переговорів лідерів двох країн. Це щиросердне зізнання країни-агресора – у Стамбулі вони лише затягували час, не плануючи жодних реальних переговорів, а лише відкладаючи неминуче.

Усе це було зрозуміло нам з вами. Аляскинська делегація дала можливість відкрити на це очі Заходу. Принаймні, не помічати цієї різниці і не розуміти причин, чому в найпівнічніший штат США летять одні люди, а у найбільше місто Туреччини зовсім інші – західним політикам і перш за все Дональду Трампу буде дуже непросто.