Я радий, що львівський же ТЦК не погоджується з мером міста і вважає, що люди, старші за 50, можуть і повинні тримати зброю. ВЛК після скажімо так, неприскіпливих досліджень, визнало мене придатним. Шеврон Хартії не продається у магазині військової символіки. Для того, щоб його здобути, після БЗВП потрібно пройти ще 2-тижневий адаптаційний курс, який завершується 5-кілометровим "Забігом на шеврон", останні 2,5 км — по черзі несучи на ношах "пораненого". День перед тим є марш-кидок на 7 км у повному спорядженні (зброя, бронежилет, РПС, каска) з відносно важким наплічником. Не важко було припустити, що де забіг і марш-кидок, там і копання окопу. Полегшення даються людям з хворобами спини та колін, але не за віком. Бажаючи пройти ці випробовування гідно, попри найстарший вік у взводі, я почав готуватись до них ще очікуючи переведення з іншої бригади, до якої я був приряджений початково. Моя вага була близькою до норми ще з часу моєї роботи в Кабміні, коли я схуд на 12 кг, але бажано було скинути ще 4 кг. Я регулярно бігав свої 3 км, займався атлетичними вправами у спортзалі й влітку декілька разів на день перепливав Десну вже декілька десятиліть. Але пандемія і початок війни дещо знизили цю регулярність. Її потрібно було не лише відновити, але й інтенсифікувати. Нещодавно я збільшив бігову дистанцію з 3 км до 4 км (після півгодинної йогічної розминки й заминки) і почав завершував 40-хвилинні силові вправи у спортзалі 10-хвилинним бігом на біговій доріжці у кардіо-зоні 2. Все це 2-3 рази на тиждень. Тобто нічого особливого, ніяких марафонів чи IronMan-ів. Нормальні фізичні навантаження, просто трішки регулярніше, трішки дисциплінованіше і трішки інтенсивніше. Ще і завдяки прискіпливішій, але зовсім не драконівській дієті, за місяць очікування, я скинув 5 кг, повернувся у норму і був значно краще готовий до адаптаційної програми, де я скинув ще 4 кг.  Але в цьому вже не було нічого драматичного.  Зниження ваги плюс тритижневе повне утримання від алкоголю і кави призвели до зниження пульсу у стані спокою зі звичних і цілком непоганих 62-64 до приємно-несподіваних 53-56. Щодо інших елементів базової військового вишколу: багато організацій проводять для своїх працівників навчання домедичній допомозі. Це добре. Цього потрібно вчити всю країну. Також, напевно, країну потрібно навчати як поводитися під дронами, наприклад, як не стати пріоритетною ціллю для них. Потрібно показувати, як виглядають і працюють міни. Як облаштувати окоп (як його копати — то наука не складна [залежить від ґрунту], але важлива, особливо для плекання смиренності;) Варто пригадати з 6 класу географії поняття азимутів і опанувати поняття паракроків. Ну і я шкодую тепер, що декілька років тому не скористався запрошенням приїхати на полігон і відновити вміння стрільби з автомата. Якби я це зробив, то зекономив би трохи часу і нервів своїм недавнім інструкторам, яким я дуже вдячний за їхній бойовий досвід і за терпіння. Правильно роблять ті міста, які пріоритезують і трансформують військово-патріотичну підготовку у середніх загальноосвітніх школах. Я розумію, що цей допис, можливо, дисонує з літнім "чілом", але якщо ми хочемо вижити й розвиватись як незалежна країна, нам життєво необхідні ці елементи ідеології та практики Тотальної Оборони (як це називають у Сингапурі), починаючи з фізичної та психологічної підготовки і здоров’я.  ДжерелоПро автора. Павло Шеремета, ексміністр економічного розвитку та торгівлі України, Професор з Практики Київської Школи Економіки, засновник низки новітніх вітчизняних економічних шкіл, офіцер ЗСУРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.