Дональд Трамп, який раніше не розумів слово "першопричини" і сприймав його як порожній шум, нарешті побачив його в тексті. Можливо, саме заради цього Путін і прилітав на Аляску — щоб обвести олівцем це слово й акцентувати, що саме тут, на думку кремлівських пенсіонерів, і знаходиться ключ до припинення війни.Саме тому заяви про "перемир’я" та "припинення вогню", які ще тиждень тому були ключовими в риториці, тепер зникли. Американці кажуть, що потрібен мир, а не перемир’я, а отже — мирний договір, який влаштував би Кремль.Тут варто нагадати, що після Другої світової війни у нас практично немає успішних прикладів укладення мирних договорів. Окрім угоди між Ізраїлем та Єгиптом, яка завершила війну Судного дня, більше нічого й не згадується. Натомість війна між Північною та Південною Кореями, В’єтнамська війна, низка арабо-ізраїльських конфліктів, війна в Нагірному Карабаху тощо — всі вони закінчувалися тимчасовими угодами про припинення вогню. Так, були розрахунки на подальше врегулювання мирними договорами, але обтяжені політичними питаннями процеси їхнього укладення розтягувалися на роки.Читайте також: Переговори на Алясці закінчилися провалом для США. Але не для України та ЄвропиІншими словами, якщо Україні нав’яжуть переговори про укладення мирного договору, цей процес може тривати десятиліттями.При тому, що всі вже засвоїли: "першопричини" в путінському розумінні полягають не в тому, кому належить Часів Яр, а в "справедливому і стабільному балансі європейської безпеки". Путін із трибуни на Алясці додає: "і безпеки України в тому числі".Путінська "нова архітектура безпеки" охоплює широке коло питань: від присутності військових США в Естонії, до систем протиракетної оборони в Польщі та членства в НАТО усіх країн, прийнятих туди після 1997 року. Усе це Кремль намагатиметься проштовхнути в мирну угоду поряд зі "здачею" Краматорська і деокупацією Вовчанська.Фактично мир в Україні у такій ситуації стає залежним від того, як країни Заходу — від США до Латвії — реагуватимуть на наступні вимоги Росії. Адже гіпотетичною передачею Росії українських міст на Донбасі "першопричини" не усуваються. Тож реакцією на знесення якогось російського пам’ятника десь у Чехії цілком може стати нове вторгнення. І ніякі прийняті Росією закони про заборону агресивної війни тут нікого не врятують. Тим більше, що такий закон у Росії вже існує — стаття 353 Кримінального кодексу: "Планування, підготовка, розв’язування або ведення агресивної війни". Але Кремль назвав це "спеціальною воєнною операцією" й навіть закон не довелося змінювати.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.