Закон про заборону УПЦ МП – 20 серпня 2024 року минув рік. Помітили якісь зміни?

Сам Онуфрій вже без українського громадянства, але по-справжньому розривати з Росією чи виїжджати до неї він не спішить. І цю неквапливість можна легко пояснити.

Перше. Всі вони ждуть… Тема «захисту російської церкви в Україні» регулярно піднімається Путіним як одна з умов припинення війни. Тож в УПЦ МП розраховують, що все розрулиться «на вищому рівні».

Друге. А навіть якщо Україна не погодиться на умови Путіна, то вони й далі затягнуватимуть ліквідацію безкінечними судовими тяжбами. Гроші на класних юристів - не проблема. Американський адвокат Амстердам підтвердить.

Але є тут інший, набагато сумніший, вимір проблеми. Свідомий саботаж чиновників, які дуже люблять російську церкву. І на місцевому, і на центральному рівнях.

Перше. Уряд чомусь безбожно затягнув зі своєю частиною роботи та зірвав всі терміни імплементації закону.

Друге. Держслужба з етнополітики і свободи совісті кадрово не готова протистояти в судах профі, яких МП наймають новінські-вацаки (у кожній області є свій такий грошовитий спасітєль істинного православія).

Третє. Місцеві держадміністрації в більшості своїй взагалі не бачать проблеми і жодним чином не стимулюють процеси, які запустив закон. А часом навіть саботують їх. Навесні  «Главком» провів  опитування обласних адміністрацій, яке продемонструвало: дуже мало парафій УПЦ МП скористалося можливістю добровільно змінити статути, яку надав їм закон.

То хто ж прикриває російську агентуру в коридорах влади.  

Про це розмова Павла Вуйця з народною депутаткою від «Голосу» Юлією Сірко (Клименко). Саме вона рік тому зібрала підписи депутатів і змусила керівництво Ради винести релігійний закон на голосування.