Ядерне роззброєння - у тому вигляді, в якому воно відбулося - одна з головних помилок першої після проголошення Незалежності української влади.

Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів народний депутат України п'яти скликань, представник "Народного руху України", міністр охорони довкілля та ядерної безпеки 1992-1998 рр. Юрій Костенко .

Експерт нагадав, що Україна успадкувала третій ядерний потенціал світу.

"Це була не просто ядерна булава, якою можна будь-якого агресора знищити. Це - колосальний стартовий потенціал України, який давав нам можливість швидкого руху і до демократії, і до Європейського Союзу, і до НАТО", - пояснив Костенко.

Крім того, за його словами, ядерна зброя - величезні матеріальні цінності.

" Її наявність відкриває двері буквально в усі демократичні системи : і в економічній, і в політичній співпраці, і в питаннях безпеки", - зауважив народний депутат п'яти скликань.

Він поділився, що у Верховній Раді очолював Спеціальну робочу комісію, яка займалася питанням ядерного роззброєння, а також був першим керівником урядової делегації на переговорах щодо ядерного роззброєння з Росією.

"Як науковець, я розбирався в цих питаннях глибоко. Натомість багато хто з нардепів-комуністів розповсюджували страшилки КДБ, що ядерні боєголовки почнуть самі вибухати й це буде другий Чорнобиль", - пригадав безпосередній учасник тих подій.

За його словами, Кремль проводив політику ядерного роззброєння України через нашу виконавчу владу (яка звикла виконувати вказівки з Москви), а не через Верховну Раду.

"Це стосувалось МЗС, СБУ... В результаті чого маємо жахливі втрати. Ці помилки обернулись сьогоденням. Бо широкомасштабної війни ніколи б не було в Україні, якби хоч одна боєголовка залишилась на наших складах", - зауважив Костенко.

Він пояснив, що "весь цей час Україна була у сірій зоні, де домінував інтерес Росії: і військовий, і економічний, і безпековий".

"Тому найбільшою трагедією незалежної України була реалізація ядерного роззброєння за московським сценарієм , а не за сценарієм, який напрацьовувала Комісія", - вважає політик.

Так, роззброєння за іншим сценарієм мало б закінчуватися повноправним членством України в НАТО та в ЄС (у супроводі США).

Ліквідація ракетної шахти SS-24 у Первомайську (фото: commons.wikimedia.org)

За словами Костенка, думка про те, буцімто Україна не могла б забезпечити обслуговування ядерних боєприпасів - це російський фейк.

"Нагадаю, що не було жодного рішення парламенту щодо використання ядерної зброї у нашій воєнній доктрині ", - зауважив експерт.

Він визнав, що в Декларації про державний суверенітет (за яку проголосували ще 16 липня 1990 року) йшлося про те, що "Україна в майбутньому себе бачить без'ядерною і нейтральною країною".

Водночас у постановах парламенту 1992 і 1993 років щодо Ратифікації договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь чітко говорилось - за яких умов Україна може стати без'ядерною .

"І закінчуватись це мало членством у НАТО та в Європейському Союзі. Цих рішень мала дотримуватись виконавча влада. Проте вона продовжувала робити те, що вимагав Кремль - через український МЗС, Кравчука (Леонід Кравчук - перший президент України після відновлення нею незалежності, - Ред.) та уряд", - поділився фахівець.

Він зауважив, що Міністерство оборони України дало дозвіл на вивезення тактичної ядерної зброї без рішення парламенту , який від імені українського народу єдиний уповноважений розпоряджатися його власністю (адже ядерна зброя - це була власність держави).

"Я звернувся до Міноборони із запитом: "На якій підставі вони передавали тактичні ядерні боєголовки Росії". І отримав феноменальну відповідь - папірець без підпису (хоч там обов'язково мав бути підпис керівника Генштабу) про те, що рішення здійснюється на основі розпорядження 12 управління Генерального штабу СРСР", - пригадав Костенко.

При цьому тоді вже ні Союзу, ні Генштабу СРСР не існувало.

"У цій відповіді вони фактично підтвердили, що де юре неіснуючий Генштаб СРСР і це управління продовжували де факто керувати Міноборони незалежної України . І отаке беззаконня на вимогу Кремля реалізовували наші Міноборони, МЗС та СБУ", - наголосив політик.

Він пояснив, що для вивезення ядерних боєголовок потрібно було отримати дозвіл на рівні Міноборони. Супровід спеціального поїзда мала забезпечити "Укрзалізниця". Охорону - СБУ. Отже, СБУ про це знало.

Ядерний комплекс "Піонер" в Музеї ВПС України у місті Вінниця (фото: commons.wikimedia.org)

"Без рішень парламенту цього не можна було робити. І Кравчук не раз казав, що не давав розпорядження про вивезення тактичних ядерних боєприпасів . Крім того, митна служба мала перевіряти, що вивозять з України", - додав експерт.

Він нагадав, що у цей самий час парламентська Комісія напрацьовувала інший план руху України до без'ядерного статусу.

"У квітні 1992 року ВРУ схвалила спеціальну постанову щодо знищення ядерної зброї. У ній наголошувалося, що рух до без'ядерного статусу має супроводжуватися наданням Україні фінансової й технічної підтримки. І найголовніше - надійних гарантій безпеки", - поділився Костенко.

Держдеп США, за його словами, був тоді готовий надати Україні всю необхідну допомогу в ядерному роззброєнні.

"Пізніше США скерувало українській владі конкретні пропозиції щодо забезпечення безпеки ядерних боєголовок у процесі їх знищення, переробки високозбагаченого урану в ядерне паливо для українських АЕС та безпечні технології утилізації стратегічних носіїв", - розповів представник "Народного руху".

Крім того, що було найважливіше, США запропонували створити Міжнародний фонд для фінансування ядерного роззброєння України .

"Нагадаю, вартість програми часткового знищення стратегічних озброєнь (36% стратегічних носіїв і 42% ядерних боєзарядів) що передбачав Договір СТАРТ 1, коштувало за американськими оцінками 6 млрд дол.. Українських бюджет на той час нараховував близько 10 млрд дол. США. От і рахуйте", - повідомив Костенко.

Він пояснив, що "цей сценарій був на столі у президента Кравчука та МЗС", однак " відбулася колосальна зрада державних інтересів з боку влади ".

"У листопаді ВР ухвалила ратифікацію Договору СТАРТ 1. Закон передбачав лише часткове знищення ядерної зброї. Цей процес мав відбуватися 7 років", - зауважив учасник тих подій.

Проте сталось інакше. Після обміну ратифікаційними грамотами у Будапешті й отримання так званих "гарантій безпеки для України", всі без винятку ядерні боєголовки були вивезені до Росії через 2,5 роки .

"Бо, як постійно наголошував Кравчук, ядерні боєголовки почнуть вибухати", - додав Костенко.

Він наголосив: "українські фахівці, які працювали на ядерних підприємствах Росії, передали парламентській Комісії інформацію, що гарантійні терміни стратегічних ядерних боєприпасів в Україні завершуються лише у 2004 році ".

"Більше того, гарантійний термін означає лише те, що ядерні головки спрацюють у разі їх застосування. Україна застосовувати їх не планувала, а відтак зберігати у сховищах - для подальшої переробки у ядерне паливо - ми могли упродовж десятиліть", - зауважив експерт.

Насамкінець він нагадав: " втрата цього колосального стартового капіталу, яка відбулася 1 червня 1996 року , коли останні ешелони зі стратегічними ядерними боєголовками відправились в Росію, призвела до того, що всі ці двері - настіж розкриті для інтеграції України в демократію - зачинилися ".

"А відкрилися лише в 2022 році. Під час широкомасштабної агресії, яку розпочала Росія", - підсумував Костенко.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, що у світі починається нова ядерна гонка - на тлі ослаблення режимів контролю над озброєннями. Так, вже дев'ять країн мають у своєму розпорядженні арсенал у більш ніж 12 тисяч боєголовок.

Тим часом українці, згідно з результатами опитування КМІС, в цілому підтримують відновлення ядерної зброї.

Читайте також, чому в Німеччині виступили за європейську "ядерну парасольку" та що пропонує Берлін.