Про це розповів журналіст Віталій Портников у розмові з істориком Олександром Зінченком до Дня Незалежності України в ефірі Еспресо."23 серпня, коли Комуністична партія Радянського Союзу вже була заборонена на території Російської Федерації, я був на пресконференції першого секретаря ЦК незабороненої частини партії — Станіслава Гуренка. Ця пресконференція відбувалась на Банковій", - сказав він.Портников зазначив, що уже було відомо, що ЦК КПУ брав участь у ДКНС, а Гуренко разом з Варенниковим зустрічалися із Кравчуком, примушуючи його погодитися з ДКНС."Гуренко пояснював, що комуністична партія гратиме стабілізуючу роль і буде серйозною, впевненою організацією. Я сидів там і сміявся. Мені це здавалося тінню минулого, яку ще не подолали", - каже публіцист.Він додав, що причини його сміху були й особистими. "Коли його попередник на посаді першого секретаря ЦК Компартії України, Володимир Івашко, пішов з посади заступника генсекретаря голови Верховної Ради і став заступником генерального секретаря ЦК КПРС, я саме зустрівся з Гуренком у Кремлі. Я сказав йому, що він має врахувати всі помилки і зрозуміти: якщо перший секретар ЦК партії стає головою Верховної Ради - він не може залишати партійну посаду, бо всі інші так не робили", - сказав Портников.Він наголосив, що Гуренко не прислухався до його порад, бо виконував усі вказівки Горбачова, чим, фактично, поховав комуністичну партію. "Мені не шкода, але дуже цікаво. Гуренко гордо заявив, що буде першим секретарем ЦК, і голова Верховної Ради йому не потрібен, адже це, на його думку, перша посада в республіці. А на голову Верховної Ради, фактично, висунули Леоніда Кравчука, якого в ЦК вважали дуже амбітним. Таким чином вони, як вони думали, елегантно від нього позбулися. Після "путчу" я йому говорив, як варто було б діяти з політичної точки зору, щоб "зберегтися", і радий, що він мене не послухав. Коли він уже виступав у ролі залишку минулого, я жартував: "Щось не слухаєш розумних людей, тоді йди собі до в’язниці". Він відповів: "Сміється той, хто сміється останнім". Я ж сказав: "Подивимося, хто буде останнім". Ось така у нас була чудова остання розмова в центральному комітеті партії зі Станіславом Івановичем", - підсумував він.