Це надзвичайно важливий документ, який визначає діяльність Міністерства оборони США щодо забезпечення пріоритетів національної безпеки. Підготовкою Стратегії займається заступник голови Пентагону Елбрідж Колбі.Колбі — онук колишнього директора ЦРУ, є тією самою фігурою, яка згуртувала навколо Трампа молоде покоління республіканців, об'єднаних ключовим переконанням: головною загрозою національній безпеці США є саме Китай, а не Росія, а надмірна підтримка України зрештою "підставляє" Америку під удар. Саме за цю позицію Колбі часто критикують.Упродовж останнього місяця Колбі активно працює за лаштунками, уникаючи публічної політики, проте саме результати його роботи визначатимуть майбутнє світу. Особливо важливим для Колбі є створений ним у 2019 році аналітичний центр The Marathon Initiative, який він заснував його разом із колишнім помічником Держсекретаря США з питань Європи й Азії Весом Мітчеллом. Вони є однодумцями, а їхні ідеї близькі не лише впливовим сенаторам, але й віцепрезиденту США Джею Ді Венсу, який ще бувши сенатором від штату Огайо, здружився з Мітчеллом і Колбі.Читайте також: Росія не чекатиме, поки Європа підготується до російського ударуПоки Колбі формує курс розвитку американських військових інститутів на найближчі роки, його соратники публікують програмні статті у провідних ЗМІ. Наприклад, у The Washington Post від 2 липня 2025 року Вес Мітчелл так оцінив військовий потенціал США:"Дві останні Стратегії національної оборони чітко дали зрозуміти: США готові до військового протистояння лише з одним великим суперником. І цим суперником має бути Китай. Для цього необхідно скоротити свої зобов'язання в Європі та на Близькому Сході, бажано без створення неприйнятних ризиків на цих театрах бойових дій".Окрему увагу викликають і слова Мітчелла щодо зменшення участі США в подіях на Близькому Сході. "Найгірше, що США могли б зробити зараз — це почати політику зміни режиму в Ірані, за яку виступають деякі кола. Натомість їм слід зосередитися на вузькій меті знищенні ядерного потенціалу Ірану. Крім того, США повинні протистояти закликам до розширення постійної військової присутності в регіоні та якнайшвидше почати виведення військ". Мітчелл висловлює свою думку щодо ймовірних мотивів адміністрації США: "Як на Близькому Сході, так і в Європі, мета полягає не в розв'язанні криз, а в їхньому відтермінуванні настільки, щоб США та їхні союзники змогли повернути контроль над часом.Усе зводиться до того, щоб зменшити ймовірність великомасштабних інтервенцій, подібних до тих, які в минулому коштували нам стільки крові та ресурсів. Головна мета — це дати час і ресурси Сполученим Штатам, щоб отримати змогу зосередитися і силами, і увагою на Китаї".На завершення Мітчелл поділився інсайдом про зміну американської зовнішньої політики: "Як на Близькому Сході, так і в Європі, нашим союзникам доведеться самостійно протистояти найближчим суперникам без активної участі США. А от в Азії, з огляду на потужність Китаю, Сполученим Штатам доведеться взяти на себе основний тягар"."Зміна зусиль не замінить посилення оборонно-промислової бази США. Але поки це не буде реалізовано, найкраща стратегія для Америки — це розумно використовувати свої значні, але все ж обмежені ресурси, щоб уникнути війни одразу в трьох регіонах".Тож наостанок нагадаємо вчорашні слова Трампа про бажання США "вийти з України". Трамп не лукавив.ДжерелоПро автора. Віктор Таран, український політтехнолог, публіцист, громадський діяч, офіцер ЗСУРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.