Лише кілька тижнів тому в соціальних мережах активно обговорювали, які території ми будемо міняти на які.

І коли я писав, що ви обговорюєте нісенітниці, Путін поки нічого такого не пропонує, мене лайкали, але продовжували вирішувати, що ж ми можемо обміняти :)

Після зустрічі в Анкориджі ця тема раптово зникла з чатів, але дещо я б обговорив.

Є протилежна помилка, яку зазвичай висловлюють тоном дорослого, який пояснює дітям прописні істини: «Ви повинні розуміти, що Путіну потрібна вся Україна, на менше він не погодиться».

Це не так. Вже не так. Путін хотів отримати всю Україну. Якби не хотів і не вірив, що може – не почав би вторгнення. Але зараз 2025 рік, і яким би упоротим не здавався Путін, він не настільки неадекватний, щоб вірити в захоплення всієї території нашої країни.

Ще у вересні 2022 року я написав пост «Чотири війни Володимира Путіна». Там розповідається, як реальність змінювала претензії Путіна, і говориться, що зараз йде «третя» війна - війна за південь і Донбас.

Так ось – минуло три роки, а війна все так само триває за південь і Донбас.

І мені здається, що Путін «моргнув», порушивши блеф, коли повідомив Трампу, що Україна повинна віддати йому Донецьку область. Імхо, це і є його завдання-мінімум на цей момент.

Тобто він внутрішньо вже погодився з тим, що захоплення Донбасу можна представити як «досягнення цілей СВО».

Причому це не означає, що поки Донбас не буде захоплений повністю, Путін не зупиниться. Його претензії можуть знову змінитися, змістившись у бік реальності.

Наприклад, якщо Донецька область ще не буде захоплена, наступ загрузне, а ресурсна «точка П» вже буде близька. Особисто я на такий сценарій і розраховую.

Підсумок:

1. Фініш не такий близький, як думали ті, хто покладав надії на зустріч Трампа з Путіним.
2. Але й не такий далекий, як думають ті, хто вважає Путіна інфернальним маніяком.