Його ім’я стало синонімом акторської майстерності, а творча спадщина – невід’ємною частиною української кіношної та театральної культур. За свою кар’єру він зіграв понад 100 ролей у кіно та більше 50 у театрі, ставши одним із найвпізнаваніших акторів сучасної України. Більше про нього розповість Еспресо.Біографія: дитячі роки та перші кроки до сцениБогдан Ступка народився 27 серпня 1941 року в селищі Куликів на Львівщині, яке на той час перебувало під німецькою окупацією. У 1948 році його сім’я переїхала до Львова. Ступка зростав у творчій атмосфері: його батько, Сильвестр Дмитрович, співав у хорі Львівського оперного театру, дядько був солістом, а тітка – головним концертмейстером. З дитинства Богдан проводив багато часу за лаштунками, слухаючи виступи тодішніх видатних артистів, таких як Іван Козловський та Сергій Лемешев.Перше знайомство зі сценою відбулося в 10 років, коли він зіграв новорічну роль на шкільному концерті. Цей момент залишив у нього теплі спогади і, за його власними словами, пробудив "любов до лицедійства", у сенсі маскування себе на сцені. У 14 років він дебютував у масовці п’єси "Дні Турбіних" у театрі ім. Марії Заньковецької, куди його привів батько.Цікаво те, що попри творче оточення, мати Богдана не підтримувала ідею акторської кар’єри через скромні заробітки та важкі умови праці, які бачила на прикладі чоловіка. Тож після школи Богдан намагався вступити на хімічний факультет Львівського університету ім. Івана Франка, але не склав іспити. У підсумку працював слюсарем, фотографом в астрономічній лабораторії, лаборантом, а також навчався на заочному відділенні філологічного факультету.Проте справжнє покликання він знайшов у театрі.Шлях до акторської майстерностіфото: Вікіпедія У 1959–1961 роках Ступка навчався в акторській студії при Львівському театрі ім. Марії Заньковецької, яку закінчив у 1961 році. З цього ж року він став актором цього театру, де пропрацював 17 років під керівництвом режисера Сергія Данченка, який став його творчим наставником. У 1978 році, за запрошенням Данченка, Ступка перейшов до Київського академічного драматичного театру ім. Івана Франка, де згодом, у 2001 році, став художнім керівником.Освіту він доповнив, закінчивши у 1984 році заочне відділення театрознавчого факультету Київського театрального інституту ім. Івана Карпенка-Карого. Навчання там розтягнулося на 17 років через напружений графік роботи, але Ступка з цього жартував, що 17 років здобував знання. Успіхи в кар’єріНа театральній сцені Ступка зіграв понад 50 різнопланових ролей, демонструючи надзвичайну акторську глибину. Серед найвідоміших – Тев’є-молочар у виставі "Тев’є-Тевель" за п’єсою Григорія Горіна, яка стала візитівкою театру ім. Івана Франка. Ця роль принесла йому Шевченківську премію (1993) і міжнародне визнання, зокрема після гастролей у США, де вистава отримала аншлаги. Внучка Шолом-Алейхема, Бел Кауфман, назвала Ступку найкращим виконавцем ролі Тев’є. Інші визначні театральні роботи включають Короля Ліра, Миколу Задорожного ("Украдене щастя"), царя Едіпа та Ярослава Мудрого.Натомість у кінематографі Ступка дебютував доволі пізно, у 30-річному віці, в 1971 році у стрічці Юрія Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою", зігравши Ореста Дзвонаря. Ця роль принесла йому першу популярність, хоча спочатку призначалася Івану Миколайчуку. Це кіно входить у топ-10 списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.у центрі фото Богдан Ступка, фільм "Білий птах з чорною ознакою", фото: takflix Загалом Ступка зіграв понад 100 ролей у фільмах, працюючи з видатними режисерами, такими як Кшиштоф Зануссі, Єжи Гофман, Кіра Муратова, Сергій Бондарчук та інші. Серед найвідоміших кінематографічних ролей знакові постаті історії: Богдан Хмельницький у "Вогнем і мечем" (1999) – образ мудрого гетьмана, який приніс актору міжнародну славу;Іван Мазепа у "Молитві за гетьмана Мазепу" (2001) – складна історична постать, відтворена з глибиною і суперечливістю;Тарас Бульба у однойменному фільмі (2009) – роль, за яку Ступка отримав численні нагороди, зокрема на міжнародних кінофестивалях.Чингісхан у "Таємниці Чингісхана" (2002), Олександр Керенський у "Червоних дзвонах" та інші історичні постаті.Ступка також зіграв у комедії "Заєць над безоднею" (2006), де втілив образ генсека Брежнєва в романтичному амплуа, та у драмі "Водій для Віри" (2004), за яку отримав премію "Ніка". У 2008 році за роль у фільмі "Серце на долоні" він був нагороджений на Римському міжнародному кінофестивалі.Чому Ступка став одним із найвпізнаваніших акторів України?Богдан Ступка став символом української культури завдяки унікальному поєднанню таланту, самовіддачі та харизми. Його акторська гра відзначалася глибиною, емоційною правдивістю та вмінням перевтілюватися в різнопланові образи – від історичних постатей до простих людей. Він не просто грав ролі, а проживав їх, що робило його персонажів живими та незабутніми. Польський режисер Єжи Гофман називав його одним з найталановитіших драматичних акторів Європи.Ступка також сприяв популяризації української культури за кордоном. Його виступи на міжнародних сценах, зокрема в лондонському театрі "Глобус", де він зіграв Короля Ліра англійською, та гастролі з "Тев’є-Тевель" у США, зробили його амбасадором українського мистецтва. Він вільно володів українською, російською, польською та англійською мовами, що дозволяло йому працювати в міжнародних проєктах.Його внесок у театр і кіно був відзначений численними нагородами: Шевченківська премія, Державна премія СРСР, премія "Ніка", "Золотий орел", "Кришталева Турандот", звання Героя України (2011), ордени Ярослава Мудрого та "За заслуги", а також міжнародні нагороди.Для українців 90-х та початку 2000-х Богдан Ступка був не лише зіркою театру і кіно, але й знайомим обличчям на телеекранах завдяки участі в рекламних роликах. Його харизматична зовнішність, виразний голос і природна акторська майстерність робили його ідеальним вибором для рекламних кампаній, які привертали увагу широкої аудиторії. Зокрема, Ступка знімався в рекламі пива та мобільних операторів. Крім того, Богдан Ступка знімався в українській версії шоу "Форт Бояр" в образі мудрого Мольфара, додаючи харизми та гумору. Його культова фраза: "Ну що поробиш, фортуна повернулася до нього іншим боком" стала мемом.Громадська позиція та скандали Богдан Ступка був не лише актором, а й активним громадським діячем. Зараз мало-хто це пам’ятає, але у 1999–2001 роках він обіймав посаду міністра культури і мистецтв України в уряді Віктора Ющенка, називаючи себе "міністром оборони культури". За його сприяння Україна стала постійним учасником Венеціанського бієнале – одного з найпрестижніших форумів мистецтва. Проте актор зізнавався, що державна служба була для нього тягарем, і він повернувся до творчості.Ступка підкреслював важливість популяризації української культури у світі. Під час нагородження на Римському кінофестивалі він сказав:"Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в цілому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому".Ступка намагався уникати політичних спекуляцій, зосереджуючись на мистецтві як способі єднання людей. Та все ж йому не вдалося уникнути скандалів.Богдан Ступка у ролі Тараса Бульби, фото: з відкритих джерел Найвідоміший випадок, який спричинив значний резонанс, – це участь Богдана Ступки у російсько-українському фільмі "Тарас Бульба" режисера Володимира Бортка, який підтримав російське вторгнення в Україну у 2022 році. Ступка зіграв головну роль – Тараса Бульбу. Фільм, знятий за мотивами повісті Миколи Гоголя, викликав шквал критики в Україні, оскільки його звинуватили в антиукраїнській ідеології та просуванні російського імперіалізму. Зокрема, режисер використав пізнішу редакцію повісті 1842 року, яка містила узагальнення про "Руську землю" та "руський народ", що сприймалося як спроба применшити українську національну ідентичність. У 2014 році Держкіно України заборонило показ цього фільму в Україні, назвавши його таким, що "знецінює українську національну ідею" та "ставить під сумнів існування українського народу".З іншого боку, за словами актриси Римми Зюбіною, Ступка був шокований фінальним монтажем фільму, оскільки його бачення ролі та сценарій, який він читав, значно відрізнялися від кінцевого результату. Вона підкреслила, що актор переживав через цю ситуацію, адже його наміри не збігалися з ідеологічним спрямуванням стрічки. Особисте життя та спадщинаБогдан Ступка був одружений з Ларисою Корнієнко, балериною і хореографом, з якою прожив усе життя. Їхній син Остап та онук Дмитро також обрали акторську професію, продовжуючи мистецьку династію. Ступка цінував родинне тепло і часто казав, що його успіхи багато в чому завдячують підтримці дружини.22 липня 2012 року Богдан Ступка помер у київській лікарні "Феофанія" від серцевого нападу на тлі раку кісток. Церемонія прощання в театрі ім. Івана Франка зібрала тисячі шанувальників. Його поховали на Байковому кладовищі в Києві.Спадщина Ступки живе в його ролях, виставах і фільмах, які продовжують надихати. На його честь названо вулиці в кількох містах України, та навіть астероїд (269252 Богданступка) Він залишився в суспільній пам’яті як актор, який не лише грав ролі, а й творив історію української культури.Читайте також: Не встиг отримати Нобелівську премію, а жінка говорила російською: цікаві факти про Івана Франка до його 169-річчя