Колись так само вночі проїжджав Шенген, який увінчав кінець епохи воєн для Західної Європи; Ґляйвіц став кінцем Старої Європи. 1 вересня 1939 року. Пістрява мозаїка народів та культур, що сусідили, змішувалися, сепарувалися; разом пили на весіллях та плакали на похоронах; любилися та билися; торгували й ворогували — розбилася на друзки. Зникли єврейські голоси в галицьких містечках, а німецькі в судетських; до підмурівків розбито Варшаву і Тернопіль; живцем спалено українців в Корюківці та французів в Орадур-сюр-Глан; ніколи більше Бабин Яр та Майданек не будуть лише топонімами. Не правда, що Європа нічого не робить аби цього не повторилося; не правда, що це нічого не навчило — в Москві хочуть аби ми так думали, бо це нас демотивує, бо спочатку треба розпалити антизахідні настрої, а потім конвертувати їх в політичні рейтинги. В Україні більше ніколи не буде Партії регіонів, або ОПЗЖ, але в Україні обов'язково буде "Українська мрія", "Альтернатива для України" та "Конфедерація Української корони". Так, Європа повільно конвертує свій трагічний досвід в конкретні дії для нашої допомоги. Так, Європа не готова відправляти свої армії та навіть радикально обмежити споживання російської нафти. Так, Європа досі мне цицьки й не може відшмагати російського агента у своєму серці — Орбана. У нас багато правильних і обґрунтованих претензій, але Європа нас не кинула. Читайте також: Європа не по UralsЄвропа не змушує нас до капітуляції, як Чехословаччину в 1938 році, а навпаки, підпирає нас в опорі ультиматумам Путіна, які люб'язно передає нам Трамп. Європа дає нам від половини всіх грошей, які потрібні для існування держави; Європа не закрила кордони для наших біженців; Європа зайнялася ремілітаризацією та постійно збільшує мільярди євро для виробництва зброї Україною. Але все це — лише наслідок. Наслідок того, що Україна виправила катастрофу 1709 року, після якої зникла з очей Європи. Ми — повернулися додому і Європа нас приймає назад, хоч яким би був цей шлях тяжким. Європа вже розуміє, що якщо Україна не встоїть, як не встояла тоді Польща, то далі її черга класти голову на плаху. Читайте також: Цього разу Україна все ж врятує Європу від розчленуванняКолись прийде час і Європа це зрозуміє на рівні метаістини: Не було б Ґляйвіца, якби не було Полтави. Велика і сильна Українська держава — це природний балансир миру в Європі.* Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора: Олег Манчура, журналіст.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.