Під час Другої світової війни діячі мистецтва та української культури потрібні були СРСР для того, щоб піднімати патріотизм населення, бойовий дух і віру в перемогу.

Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів завідувач науково-дослідного відділу Другої світової війни Музею війни, кандидат історичних наук Олександр Білоус.

За словами експерта, під час Другої світової війни українська культура для СРСР була насамперед "ресурсом".

"Щоб підняти патріотизм населення, підняти бойовий дух, підняти віру в перемогу. Хто найкраще може це зробити? Діячі мистецтва, української культури", - визнав історик.

Він нагадав, що коли Володимир Сосюра в 1944 році написав "Любіть Україну" - "ніхто навіть не думав і камінця в його бік кидати", бо всі розуміли, "про що йдеться". 

Тим часом Олександр Довженко написав кіноповість "Україна в огні".

"Але проходить трохи часу і Довженка звинувачують в "надмірній самостійності", в "недостатньому радянському патріотизмі". Чому він у своїй повісті так зображує Україну? Як він так посмів писати?", - розповів експерт.

За словами Білоуса, "цей список можна довго продовжувати".

"До нього можемо додати Максима Рильського, Остапа Вишню і багатьох інших. Свого часу це було необхідним для центральної влади й використовувалося для боротьби зі спільним ворогом. А тепер - тих самих людей звинувачують в надмірній українізації , намагаються їх повернути в інтереси влади", - зауважив фахівець.

Водночас він пояснив, чому радянській владі "зайшов" письменник Олександр Корнійчук.

"Бо він відповідав усім канонам, лекалам і образу радянського українця, яким він мав бути на погляд Москви. Якщо відкриєте старі шкільні підручники, зможете прочитати, що це - "український радянський письменник". Це - російський письменник, а це - український радянський письменник. Це - український радянський історик і так далі", - поділився Білоус.

Як приклад він навів п'єсу Корнійчука "Загибель ескадри", в якій автор "не пише про українців, білорусів, росіян".

"Він пише про радянських людей. Він чітко розставляє акценти, які мають бути в повісті на думку влади . Тому він має право займати високі державні пости, займати високі державні посади, може здобувати сталінські, ленінські, ще якісь премії", - повідомив історик.

Якщо ж цього не було і твори письменника не відповідали радянським канонам, то "в кращому випадку - він буде собі вдома квітничок ростити".

"А в гіршому, як Остап Вишня - Сибір і табори на 10 років", - підсумував Білоус.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, як у різні часи забороняли українську мову і чим це загрожувало.

Крім того, ми пояснювали, які помилки влади 1990-х призвели до трагедії сьогодні.

Читайте також, чому в СРСР "забули" про завершення Другої світової 2 вересня.